грім —
1) гуркіт і тріск, що супроводять електричні розряди в атмосфері; через загадку народ уявляє грім так: «Біг кінь білобокий через Дунай глибокий; Як упав — заіржав: увесь світ задрижав»; у дохристиянських віруваннях — посланець неба й вогню, має цілющу силу, тому коли весною вперше гримить, треба спиною обпертися об дерево чи об щось інше, і спина не болітиме до нового грому наступного року; удар грому вважали за суд Божий (можливо, звідси пішли заприсягання в правдивості сказаних слів «грім би мене вдарив», «хай мене грім поб’є», а також проклін «грім би тебе (його) побив (ударив [з ясного неба])»); богом грому й блискавки в дохристиянських віруваннях був Перу́н (див.), його заступником у християнстві став святий Ілля (див. Іллі́-проро́ка день 2);відгомоном побожного страху перед силою неба є й народні афоризми: «Вдарив грім на мій дім», «Від грому і в воді не сховаєшся», «Він для мене не грім, не туча»; грому всі бояться, і тільки про відчайдушну людину кажуть: «Він і грому не боїться»; під час грому забороняється свистіти чи співати, а також їсти або спати, бо грім заб’є; злі сили бояться грому й шукають собі рятунку під деревами (передусім сухими), у воді, в болоті, тому людині від цих місць треба бути подалі, щоб випадково не вбило разом з нечистим; треба порятувати хату від грому, насамперед щоб чорт під неї не сховався, тому засовували комин, зачиняли і хрестили вікна, засвічували лампаду перед іконами; викидали на двір або на горище рогач, кочергу і лопату (якою хліб саджали); тим самим постійний зв’язок людини зі святим вогнем чи святим хлібом уберігає її від нечистої сили; громова стріла має цілющу силу й допомагає від хвороб; у давнину була поширена ворожбитська книга «Громник» з багатьма повір’ями на зразок, — «коли сильно загримить, то великий муж помре»; з уведенням християнства з’явилася прикмета, — «як грім ударить, треба хреститися» (звідси приказка «Поки грім не вдарить, мужик не перехреститься»); у Страсний четвер дітям обпалювали страсною свічкою волосся, — «щоб грому не боялися»; так само допомагає й громни́ця (див.), стрітенська свічка; не випадково з громом пов’язано дуже багато народних прикмет,— «вранці чути грім — увечері буде дощ», «глухий грім — на тихий дощ, розкотистий — на зливу», «грім гримить — хліб буде родить», «грім у вересні — на теплу осінь», «як на голе дерево грім ударить, то буде неврожай», «небо з громами — земля з квітками». Козак не боїться ні тучі, ні грому (М. Номис); Бодай мене громи вбили, коли м не єсть тобі милий (П. Чубинський); І погоду часом грім ударить (М. Номис); фразеологізм: грім з ясно́го не́ба — про велику несподіванку;
2) Вели́кий Грім Гриму́чий див. Перу́н 1, Яри́ло 1.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 156-157.