горобець —
1) (зменшено-пестливі — горо́бчик, горо́бчичок, горобеня́, горобеня́тко — пташа горобця) маленький сірий птах, який живе перев. поблизу житла людини; птахові притаманна шлюбна символіка, а також символіка спритності, моторності, злодійства; у народному світосприйманні набув недоброї слави — якщо б’ється в шибку, то в родині буде покійник або погані вісті; єдиний із птахів, що не святкує Благовіщення і в’є у цей день гніздо; стара християнська легенда оповідає: коли Христос помирав розіп’ятим на хресті, то вояки, які перевіряли, хто на Голгофі ще живий, підійшли до Христа, і горобці відразу зацвірінькали: «Жив-жив! Жив-жив!»; цим вони виявили, що Ісус ще живий, і після цього йому вояки поперебивали ноги; відтоді горобці приречені лише по смітниках шукати поживи; у Галичині кажуть, що «горобець — дідьчин птах»; з осені на Семена горобців забирає до себе чорт, і їх восени і взимку стає мало; горобця за його провину часто мучать, особливо діти (про це пише П. Куліш у «Чорній раді»); старому (стріляному) горобцеві народ не відмовляє в мудрості та хитрощах, — «старого горобця на полову не зловиш», «старого горобця не підманиш», «то стріляний горобець», «стріляного горобця на полові не обдуриш», «знає старий горобець усі шпари в клуні»; птаха змушує до цього його «шкідницька доля», — «горобець не сіє, не жне, а зернятка клює», «горобці шкоду роблять, а синиця в спаш упаде»; птах символізує також легковажність («Горобці тобі в голові цвірінькають»), життєрадісність та витривалість («Веселий, як горобець», «Горобчик — жвавий хлопчик», «Горобець на все удалець»); виступає також символом найменшої міри: «Води — горобцеві по коліна», «Ліпше горобець у руці, ніж журавель у небі» (краще мала, та користь, ніж велика, та непевна); за поведінкою горобців визначали можливі погодні зміни, — «горобці збираються зграйками — на дощ», «як горобці купаються, то дощ буде». Горобець — молодець, а ластівка краща (М. Номис); Горобець маленький, а серденько має (М. Номис); Летів горобець через хлівець та угору хур, хур (загадка — дим); Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький (Б. Грінченко);
2) рід національного орнаменту на писанках.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 146-147.