брат —
1) (зменшено-пестливі — бра́тець, бра́тик, бра́тичок, братко́, брато́к, брато́чок, бра́тонько, бра́течко, брату́ньо, брату́сь, брату́сик)кожний із синів щодо інших дітей того самого батька або матері; оскільки в українській родині здавна повелося жити власним домом, то батько намагався розділити господарство між синами, отже брати жили, як правило, кожен своїм обійстям, своєю родиною, своїм господарством; це призводило часом до відособлення, тому кажуть: «Брат братом, а мед за гроші», «Хоть ми собі брати, але наші кишені не сестри», «Кожний брат собі рад», «Брат мій, а хліб їж свій», «Брат мій, а розум у нього свій», «Дім брата — не своя хата»; проте це зовсім не означало, що «поки брати малі, доти й рідні»; улюбленим було в ужитку ніжно-ласкаве бра́тик (бра́точок), особливо у стосунках брата і сестри (у Марка Вовчка — «се ж мій братичок ріднесенький!»). Як брат брату не поможе, то що вже чужії люди (приказка); Випроводжала сестра свого брата (Т. Шевченко); Брат піднявся на брата (Біблія); Братоньку милий, прибудь до мене (П. Чубинський);
2) брат у пе́рших = двою́рідний брат — син дядька або тітки; жартують, перефразовуючи родове наймення: «Ковалів Тарасько нашій Парасці у перших Юхим»; «Ми з тобою свояки: твій дядько моїй Парасці двоюрідний Сидір»; «Нашим воротам двоюрідний сарай»;
3) брат у дру́гих = трою́рідний брат — син двоюрідного дядька або тітки; жартують: «Вона йому, Василевому, тітка, а він їй через вулицю бондар, по Тупищиці гончар, а попросту, як там хочете, брат у других»;
4) член релігійного братства; чернець (звідси — брат во Христі). Ми всі брати і сестри по Христу (Леся Українка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 53.