Про УКРЛІТ.ORG

бджола

бджола́ (зменшено-пестливі — бджі́лка, бджі́лочка, бджі́лонька; у множині — бджоленя́та; розведен­ня бджіл для одержання меду, вос­ку, прополісу тощо — бджільни́­цтво, бджоля́рство) — медоносна комаха, що збирає квітковий не­ктар і переробляє його на мед; жи­ве й виробляє мед у вулику; пор. народну загадку про бджіл і вулик: «Вийду я на гірку, одчиню комір­ку. Якби не гайдамаки, то з’їли б собаки»; про бджолиний рій: «Пі­ду я до гетьмана; нападуть на мене гетьманові собаки — ані одбитися, ні одмолиться, піти в річку та й втопиться»; уживається також як збірне поняття (у знач, «бджоли»); символ душевної чистоти — побожності й святості; здавна комаха вважається «Божою пташкою» (про це читаємо у М. Номиса в за­гадці про бджолу: «Летів птах через Божий дах: тут моє діло на вогні горіло») або «Божою мушкою», то­му знищувати її, за народними повір’ями, великий гріх; вона освячує і свій мед, що є необхідним у свя­точних обрядах, наприклад у різдвя­ній куті, а також у ритуалі похоро­ну чи поминок (додають мед у ко­ливо); бджолярство в народі вва­жалося святим заняттям, пасіка — святим місцем, а пасічник — Бо­жою людиною; ця комаха висту­пає символом працьовитості, тому й кажуть: «Будь робоча, як бджо­ла»; постійне асоціювання меду з бджолою народ переносить на добру людину, яка не мислить сво­го життя без праці («Добрий чоло­вік без роботи, що бджола без ме­ду»), — можливо, тому «добру лю­дину бджола не кусає»; оберігачами «Божих пташок» («Божих мух») вважаються святі Зосим і Сава; у день Святого Зосима-Бджоляра (17/30 квітня) виставляли вулики на бджільнику і просили «бджоли­ного бога», аби бджола злітала до моря й принесла золоті ключі від довгожданого літа; у день Сави (27 вересня/10 жовтня) пасічники ховали вулики на зиму і змушува­ли молитися дітей, бо їхня молит­ва «найугодніша» Богові: «Дай, Боже, щоб бджілки водилися, мед носили і не вмирали»; бджолину отруту й прополіс широко вико­ристовували в народній медицині; з поведінкою бджоли пов’язано багато народних прикмет, — «бджо­ли восени щільніше вічко воском заліплюють — на холодну зиму, залишають його відкритим — на теплу», «бджоли сидять на стінках вулика — буде велика спека», «ко­ли в січні бджола з вуликів вилітає, то недобрий рік нам обіцяє», «ран­ній виліт бджіл — гарна буде вес­на», «який рік на бджоли, такий і на вівці». І бджола на красний цвіт летить (прислів’я); Добру людину бджола не кусає (прислів’я); У па­сіці мені бджоли, за пасікою оси, А вже ж тая Бондарівна плаче та го­лосить (Я. Головацький); Збира­ють світлі, золоті меди Веселокрилі та прозорі бджоли (М. Рильський); За бджілкою підеш — до меду дійдеш (приказка); Люде до церкви йдуть, як бджілки гудуть (П. Чубинський); Кругом — як рай і бджілочки гудуть, І пташечки, радіючи, співають (Л. Глібов).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 30-31.

вгору