Про УКРЛІТ.ORG

ходити

ХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, недок.

1. Ступаючи ногами, переміщатися, змінювати місце в просторі (перев. в різних напрямках) протягом певного часу (про людину або тварин); протилежне стояти. «От і купив, от тобі й нива!» — думав Роман, ходячи вздовж та поперек поля (Коцюб., І, 1955, 106); Крайнєв ходив довго і нарешті спинився перед дверима кімнати, де жила Яринка (Собко, Зор. крила, 1950, 114); Бугай ходив по кругу, красиво вигнувши жирну, в важких зморшках шию (Тют., Вир, 1964, 114); *Образно. Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила (Шевч., II, 1963, 171); Ходить ніч по червневому темному місту (Перв., І, 1947, 92); Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві (Рильський, І, 1956, 45); // Мати здатність, бути спроможним переміщатися, ступаючи ногами. Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик.. Вівці ледве ходили, важкі, повні водою, як губка (Коцюб., II, 1955, 323); Сто два роки бабусі моїй, і вона вже й ходить не може (Сос., І, 1957, 240); Наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити (Ю. Янов., II, 1958, 10); // Переміщатися на милицях, з палицею, з чиєю-небудь допомогою і т. ін. — Отже узявся танцювати, та, може, і не вмію! Повчитись було у кривого Хоми, що на дерев’янці ходить (Кв.-Осн., II, 1956, 30); Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама з палкою, а то вже було так, що мене водили, мало не носили (Л. Укр., V, 1956, 19); // по чому, чим, через що. Користуватися для проходу, переходу тощо (дорогою, стежкою і т. ін.). [Відьма:] Через яр ходила Та воду носила… (Шевч., II, 1963, 312); Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Вовчок, І, 1955, 366); Знали піхотинці, що не ходити їм по цьому шосе… (Гончар, III, 1959, 134); // по чому. Бувати десь, переміщаючись ногами. Вміли [якути] по лісах ходить, по всяких нетрях (Л. Укр., І, 1951, 405); Не ходив я по корейських горах, Не спускався у сади рясні (Рильський, III, 1961, 80); // Пересуватися кроками, певним чином, у якийсь спосіб, мати якусь ходу. Хоч ходить кінь на чотирьох ногах, Та й той не раз спіткнеться! (Гл., Вибр., 1951, 100); — Хібо ж воно гарно, як дівка.. ходить, неначе ступа просо товче (Н.-Лев., VI, 1966, 313); — Літописець оповідає: князь Святослав ходив легко, як барс,— сказала Уляна (Довж., І, 1958, 293); Спритно він пірнає та як довго, затримавши дух, по-краб’ячому ходить просто по дну (Гончар, Бригантина, 1973, 38); // Вештатися, тинятися без діла. Вже матушка наготувала снідання, порозсилала людей на роботу, ходила, нудилась без роботи, двічі молилась богу, а панотці все спочивали (Н.-Лев., I, 1956, 129); Вона цілий день ходила й тілько те й знала, що щупала свою одежу (Мирний, І, 1954, 67); — Жди його, як пана, — бурчав він, рухаючи вилами та удаючи, що він дуже перепрацювався тут без Павла. — Ходить, позакладавши в кишені руки, ще йому й молока в глечик наливають (Тют., Вир, 1964, 133); // Добиратися, йти до якогось місця протягом певного часу, переміщаючись ногами. — Де ж той чоловік живе́ — хитаючись пита Яків.— Та вони тут; недалеко ходити (Мирний, І, 1954, 294); Тож, певно, оглянемо виноградники ще в с. Улу-Узені, верстов 12-15 звідси. Ходити далеко буде дуже, а що ж зробиш (Коцюб., III, 1956, 153); // Гуляти, прогулюватися, проводити час, блукаючи десь. — Ой у полі могила; Там удова ходила, Там ходила-гуляла, Трути-зілля шукала (Шевч., І, 1963, 309); Не раз цвіли й спадали листом гаї, де з вами я ходив (Гонч., Вибр., 1959, 46); І потім ходжу я, блукаю, вітрини й електрику п’ю (Сос., І, 1957, 114); // перен. Проводити час, дружити, водитися з ким-небудь. — Оце тобі так!вирвалося у Левка.— Тут чого не передумаєш, а вона ще й з благородними ходить… (Стельмах, І, 1962, 550); // Марширувати, карбуючи крок. На «плацу» розставили їх [некрутів] невеличкими купками, приставили до кожної по старшому та й давай учити: як ходити, стояти (Мирний, І, 1949, 222); // Рухатися в танці; танцювати. Невесело одначе вона ходила в кадрилі: її думки літали коло Бонковського… (Н.-Лев., III, 1956, 102); У великому фізкультурному залі суворовці ходили під музику ритмічним кроком, виробляючи окремі па (Багмут, Щасл. день.., 1951, 14); // Бувати де-небудь, відвідувати кого-, що-небудь. Сам Роман дуже змінився в той час. Він все ходив до церкви, співав та читав на криласі (Н.-Лев., VI, 1966, 389); Ми ходили два рази в театр в Києві і на виставку картин (Л. Укр., V, 1956, 5); Я ходжу на комсомольські збори, всім цікавлюсь і усе люблю (Сос., І, 1957, 341); // Бувати скрізь; мандрувати. — Та тільки скажи мені, чи набрався ти, по чужим сторонам [по чужих сторонах] ходячи, розуму, якого тут нема́ (Кв.-Осн., II, 1956, 482); Треба багато ходити в житті — тоді побачиш, яке воно є (Ю. Янов., II, 1958, 186); // Бувати, проводити час де-небудь. Коли ж милий на тім боці, Буйнесенький, знаєш, Де він ходить, що він робить, Ти [вітер] з ним розмовляєш (Шевч., І, 1951, 9); Повернулася [Катря] ік вечору така, що батько споглянув та й поспитав в неї, де була, де ходила (Вовчок, І, 1955, 197); — Господи! і де він ходе [ходить] так довго́ — трохи не плачучи, питалася [Одарочка] сама у себе (Мирний, І, 1954, 253); // Виходити, вирушати звідкись. От тобі й наука, не ходи надвір без дрюка (Укр.. присл.., 1963, 195); Був собі [Наум] заможненький: було й воликів пар з п’ять, була й шкапа, були й батраки; було чим і панщину відбувати, і у дорогу ходити (Кв.-Осн., II, 1956, 24); // Прибувати, приходити куди-небудь. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел (Укр.. присл.., 1963, 264); Хто пізно ходить, той сам собі шкодить (Номис, 1864, № 11954); Скільки разів ходила і їздила вона до цих вітряків (Стельмах, І, 1962, 32); // Потрапляти всередину чого-небудь; заходити, входити. — Ходім лишень в малу хату, Поки випрягає Воли батько (Шевч., І, 1963, 322); [Йосип:] Навряд чи вдасться сходка… Доки зберуться, чого доброго, урядник наскочить та й розжене, як і завжди… [Xвилимон:] Вовка боятись — в ліс не ходити (Кроп., IV, 1959, 295); — Ну, ходім, коли так, в залу, мій лицарю ідеальний… (Хотк., І, 1966, 52); // Відвідувати то одне, то інше місце. Вони [дворові] мерщій кидали панські двори та ходили від шинку до шинку (Мирний, І, 1949, 258); Нимидора розпитувала про його на ярмарках, ходила по сахарнях: ніхто не бачив і не чув про Миколу (Н.-Лев., II, 1956, 244).

Ходи́ти в плу́зі див. плуг; Ходи́ти на ли́жах — кататися на лижах; Ходи́ти на рука́х — пересуватися рачки або на руках, стоячи вниз головою. Бив [я] з рогатки собак і за пера біля школи ходив на руках… (Сос., І, 1957, 244); Хлопці демонстрували перед дівчатами свою спритність і силу, борюкалися, ходили на руках (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 20); Ходи́ти під ру́ку див. рука́; Ходи́ти під ру́чку — те саме, що Ходи́ти під ру́ку (див. рука́). «А ми напишем на каменях і на бетоні розпишемося металом і свердлами на спорудах стін: пробачте, нащадки добрі, такі-от, мовляв, ми були і такі. І під ручку ходить не научені, і часом слова казна-які промовляли» (Довж., III, 1960, 411); Ходи́ти під сідло́м див. сідло́; Ходи́ти пі́шки (пішко́м) — пересуватися за допомогою ніг. — Скільки раз я тобі казав, щоб ти мені не ходила пішки з своєї школи, а ти таки не слухаєш! (Л. Укр., III, 1952, 582); Гнат ніколи не ходить пішки, він або їздить із кучером Кузьмою лінійкою, або верхи на сільрадівському жеребці Дунаї (Тют., Вир, 1964, 32); Сип коневі мішком — не ходитимеш пішком! (Укр.. присл.., 1963, 286).

Го́голем ходи́ти див. го́голь; Дале́ко ходи́ти не тре́ба (не бу́демо і т. ін.) див. дале́ко; Дале́ко ходи́ти до кого, рідко — уживається для підкреслення переваги когось над кимсь. [Явдоха:] А очі у нього,— я таки придивилась,— прямо проклятущі! Куди Терешкові до нього, далеко й ходить! (Кроп., II, 1958, 347); Ко́ло сме́рті ходи́ти — бути під загрозою смерті. — Кажуть, під землею [в шахтах] правди більше, аніж на землі, бо люди там коло смерті ходять (Стельмах, І, 1962, 453); Навшпи́ньки ходи́ти перед ким — те саме, що На па́льцях ходи́ти (див. па́лець). Він завжди щулиться.. перед власною жінкою, хоча на словах ого-го як він командує своєю старою і як вона навшпиньки ходить перед ним (Стельмах, І, 1962, 359); На голова́х ходи́ти; Тро́хи на голова́х не ходи́ти див. голова́; На па́льцях ходи́ти див. па́лець; Нена́че (на́че, як і т. ін.) у (в) сні ходи́ти див. сон1; Під бо́гом ходи́ти, заст. — не знати, що кого чекає, спіткає. Але всьому свій час і черга, Грицьку, буде! Ми під богом, як бач, всі ходим, грішні люди! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 45); — Всі під богом ходимо. Та хіба ж таки таке подоба робити́ — викрикнула Зайчиха (Мирний, IV, 1955, 102); Під стіл пі́шки ходи́ти див. пі́шки; По п’я́тах ходи́ти див. п’ята́; По сві́ту (сві́ті, землі́) ходи́ти: а) бути спроможним пересуватися на ногах. Вони раді були обоє, що знову живуть спільним життям, як ще тоді, коли стара могла ходити по світі (Коцюб., II, 1955, 278); б) те саме, що жи́ти 1. — Щоб ви не діждали по світу ходити, людей грабувати! (Барв., Опов.., 1902, 33); [Самопал:] В мене.. іменини.. П’ятдесят сім років по землі ходжу, Антоне (Зар., Антеї, 1962, 249); У сла́ві ходи́ти див. сла́ва; У ярмі́ ходи́ти — бути експлуатованим, гнобленим. — Годі, годі, браття, у ярмі ходити! Годі, годі, браття, під неволею сидіти! (Вовчок, І, 1955, 331); [Панса:] Сьому б то правда́ Що я чую, зятю́ То се вже ти в ярмі у жінки ходиш́ (Л. Укр., II, 1951, 457); Ходи́ти догори́ нога́ми — те саме, що На голова́х ходи́ти (див. голова́). Хлопці на перервах.. ходять догори ногами і пустують на уроках співів (Зар., На.. світі, 1967, 68); Ходи́ти з те́мними очи́ма див. о́ко1; Ходи́ти круго́м та навко́ло див. навко́ло; Ходи́ти лихи́м ро́бом див. роб; Ходи́ти манівця́ми — робити щось навмання; блукати. — Скажу про себе. Було, сама я ходила манівцями, було, що й у хорі їхньому співала під їхній петлюрівський камертон. Сором палить тепер, як згадаю (Гончар, II, 1959, 190); — Зараз ви [десятикласники] стоїте на порозі життя, добре тому, хто відразу піде по вірній стежці і не ходитиме манівцями (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 20); Ходи́ти навкру́г — те саме, що Ходи́ти круго́м та навко́ло (див. навко́ло).Чого навкруг ходити, кажи простіш (Дор., Три богатирі, 1959, 52); Ходи́ти на за́дніх ла́пках див. ла́пка; Ходи́ти на поводку́ див. поводо́к; Ходи́ти одніє́ю сте́жкою див. сте́жка; Ходи́ти павиче́м — те саме, що Го́голем ходи́ти (див. го́голь). Дочка була зальотна птиця..; Червона, свіжа, як кислиця, І все ходила павичом [павичем] (Котл., І, 1952, 165); Ходи́ти пі́внем (пі́вником) див. пі́вень, пі́вник1; Ходи́ти по бри́тві, рідко — лавірувати в своїх діях, учинках. — А ти завалиш усе діло. Тут по бритві ходити треба, а ти — шарах з усіх чотирьох (Тют., Вир, 1964, 179); Ходи́ти по рі́зних (і́нших) стежка́х див. сте́жка; Ходи́ти уторо́ваними стежка́ми (уторо́ваною, проте́ртою і т. ін. сте́жкою) див. сте́жка; Ходи́ти чи́стим (пра́вим) ро́бом див. роб; Ходи́ти [як, мов, немо́в і т. ін.] по струні́ (по стру́нці, по стру́ночці) див. струна́, стру́нка, стру́ночка.

2. на що, а також з інфін. Вирушати куди-небудь, до когось з певною метою. Втоптала [титарівна] стежку на могилу, Все виглядать його ходила (Шевч., II, 1963, 100); Супрун ходив на розвідини в Черкаси, в Чигирин вкупі з Кривоносом та Вовгурою (Н.-Лев., VII, 1966, 133); Вчора увечері й я ходив послухати українських пісень (Коцюб., III, 1956, 193); // по що, за чим. Іти кудись з тим, щоб дістати, привезти, принести і т. ін. кого-, що-небудь. Щасливому по гриби ходити, а нещасному по лісу блудити (Укр.. присл.., 1963, 184); [Гострохвостий:] Отут треба постояти, підождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дівчата ходять по воду, сюди виходять пісень послухати (Н.-Лев., IX, 1967, 240); Уляну на смерть забила глина, за котрою вона ходила перед великоднем (Коцюб., І, 1955, 449); — Ходив я сьогодні, братці, по обід через траншеї першого батальйону (Гончар, III, 1959, 32); // за ким. Стежачи за ким-небудь, охороняючи когось, триматися недалеко від нього. Як в чарівному сні, вона ходила за ними по вузеньких провулках (Коцюб., II, 1955, 294); По дворі ходить курка за курчатами (Л. Укр., III, 1952, 480); Про княжича Володимира Добриня дбав. Коли б хто знав, як він крок за кроком ходив за княжичем Володимиром, як оберігав його від кожного злого ока (Скл., Святослав, 1959, 482); // за ким. Постійно бути біля кого-небудь, залицяючись, домагаючись взаємності або настирливо добиваючись чогось від нього. Вона любила хлопців і була б рада, щоб вони ходили за нею чередою (Коцюб., І, 1955, 64); Військовий лікар ходить за начальником станції і просить відправки (Тют., Вир, 1964, 347); Порфир ходить слідом: розкажіть, розкажіть ще про свою дисертацію… (Гончар, Бригантина, 1973, 148); // з ким. Бути поруч з кимсь, супроводжуючи його. [Юда:] Хто такі всі ті, що з ним [пророком] ходили́ Все рибалки більше (Л. Укр., III, 1952, 136); // Робити візит кому-небудь, відвідувати когось. Як поли врізав [Грицько] від Чіпчиної хати; казав і Христі, щоб не ходила (Мирний, І, 1949, 403); І не був поет самотним,— До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні-слова вислухати (Л. Укр., І, 1951, 364); Сусід до сусіда ходив рідко, хіба що зимою в довгі, смертельно нудні вечори на перекур (Тют., Вир, 1964, 173); // Бути присутнім на якомусь святі, брати участь у гулянці. — А як батько образився,— як не пустить більш по весіллях ходити — де тоді Якова побачиш́ (Вовчок, І, 1955, 207); // Звертатися до кого-небудь за порадою, допомогою чи до установи з клопотанням. Не ходи до суду́, бо хліба не буде в біду (Укр.. присл.., 1963, 134); — Одна, кажуть, жінка роздратувала .. жабу. А та як стрибне та прямо в пазуху.. У жінки дитинка маленька. Погодувать би — жаба не дає.. Ходили і до знахурів, ходили і до лікарів — ніхто нічого не вдіє (Мирний, І, 1954, 271); Сьогодні вранці він ходив до Оксена за порадою (Тют., Вир, 1964, 134); // Учитися в якому-небудь навчальному закладі або в когось приватним чином. І день і ніч працювала [мати]. Подушне платила… І синові за три копи Жупанок купила. Щоб і воно, удовине, До школи ходило (Шевч., І, 1963, 228); Я ходжу на уроки англійські два рази в неділю (Л. Укр., V, 1956, 128); Терешко, ще коли був дома, ходив один рік до школи й трохи вмів читати й повагом дряпати пером (Епік, Тв., 1958, 395); // Бувати де-небудь, виконуючи якусь роботу, займаючись чимсь. Я ще не хожу [ходжу] на службу, а сподіваюся, що до 15 може вже буду ходити (Мирний, V, 1955, 426); Він часом три або чотири дні поспіль не ходив на роботу і вертався додому п’яненький (Н.-Лев., VI, 1966, 403); — Ей, вже хоч там як, а на той рік і я піду на поле. Вже ж тоді я буду більша. Ярина торік вже ходила… (Л. Укр., III, 1952, 643); // Вирушати куди-небудь з метою найнятися на роботу, заробити грошей. Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша їй плата була (Вовчок, І, 1955, 314); Він був убогий собі сирота, усе ходив по наймах, у чумаках да в чабанах, дак не доводилось йому косити (Барв., Опов.., 1902, 5); Робила ж [Маруся], як проклята — по домах ходила прати (Головко, II, 1957, 440); Не буде ні проклятих глитаїв Огієнків, ні панських прикажчиків, до яких мати ходить в’язати за шостого снопа (Гончар, І, 1959, 6); // до кого. Бувати в дівчини, жінки як жених чи коханець. — Може, думаєш, покину́ Ні, моя рибчи́но, Буду ходить, буду любить. Поки не загину!.. (Шевч., І, 1963, 149); — Ходить [Зінько] до Грицькової молодиці. Ну, а шила в мішку не втаїш, коли вже все село його бачить (Гр., II, 1963, 414); — Ну яќ Ходить до тебе Тимко чи вже покинув́ (Тют., Вир, 1964, 127); // за ким, коло кого. Залицятися, женихатися до кого-небудь. Біда мені, біда мені з тими парубками. Та ще курці до коліна — ходять за дівками (Коломийки, 1969, 101); Він [отець Василь] давно вже ходив коло тієї дівчини, а вона за нього не хотіла (Хотк., І, 1966, 76); // за кого, рідко. Виходити заміж, одружуватися. Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці, Аж жаль було на них глядіть, Чорняві, повні, милолиці; І сі тут мусили кипіть, Що замуж за старих ходили І мишаком їх поморили, Щоб послі гарно погулять (Котл., І, 1952, 140); // Нападати військом, виступати з боями. Точилися жорстокі війни — князь Ігор кілька разів ходив на Цар-город (Скл., Святослав, 1959, 95); Де ходили люті турки-яничари, Там пасуться мирні овечок отари… (Л. Укр., І, 1951, 19); // із сл. війна, бій, атака, похід, рейд, військо і т. ін. Брати участь у військових діях. Не один козак сам собі шкоду шкодив, Що від молодої жінки у військо ходив (Укр.. думи.., 1955, 20); — Баби на сейми не їздять і на війну не ходять,— сказала Тодозя (Н.-Лев., VII, 1966, 104); — Улю, що з тобою́ — здивувався Орлюк.— Ти ж у бої ходила! — Іваночку, то зовсім інше,— посміхнулась Уляна крізь сльози.— То війна, а це життя (Довж., І, 1958, 392); Під гарматним обстрілом командувач був цілком спокійний. Його командарми й комдиви знали випадки, коли він ходив в атаку разом із стрілецькими лавами (Ю. Янов., II, 1958, 237); — Ми з ним в сорок першому разом проти німця в штикову ходили (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 41); Гетьман Миколай Потоцький перевів польське військо за Дніпро й звелів хапати козаків та селян, що ходили у повстання (Н.-Лев., VII, 1966, 25); Ми з ним у розвідку ходили, з одного їли казанка (Сос., II, 1958, 386); По всіх селах тут знають його, «захисника праці», як знають і багатьох із його бійців, з якими він ходив штурмувати грецькі кораблі (Гончар, II, 1959, 383).

На́зирці ходи́ти за ким — стежити за ким-небудь. Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась, бо не хотілося, щоб назирці за нею ходили всі Щербини (Стельмах, I, 1962, 158); По лю́дях ходи́ти — просити милостиню; жебракувати; Ходи́ здоро́в (здоро́вий, здоро́ва); Ході́ть здоро́ві див. здоро́вий; Ходи́ти в го́сті — відправлятися або прибувати куди-небудь як гість. — Чи не застудились ви вчора перед вечором, як ходили в гості́ — спитала в неї Маруся (Н.-Лев.,VI, 1966,49); —Скажи, чи ти хоч куди-небудь ходиш у гості́ Чи маєш кума́ (Гончар, III, 1959, 221); Ходи́ти з торба́ми (з то́рбою) див. то́рба; Ходи́ти на ву́лицю — брати участь у гулянках (перев. увечері). Стара мати примітила це і догадалась, що він ходить на улицю та гуляє до пізньої ночі (Н.-Лев., VI, 1966, 318); Ходи́ти на же́бри (по же́брах, у же́бри) див. же́бри; Ходи́ти на рале́ць див. рале́ць; Ходи́ти по ми́ру див. мир2; Ходи́ти по сусі́дах див. сусі́д.

3. Плавати (про рибу й морських тварин). Відомо Порфирові, котра [риба] й куди ходить на нерест (Гончар, Бригантина, 1973, 38); Раз така зграя [риби] ходить по озеру, то вона може й повернутися, піти глибше або наблизитися до берега (Собко, Біле полум’я, 1952, 82); Вони [пілоти] летять крізь ніч північну, Де ходить в морі риба-кит… (Нех., Під.. зорею, 1950, 52); // Літати (про птахів).

4. Переміщатися (про наземний транспорт). Рейки на насипу поржавіли за літо. Давно тут не ходять поїзди (Гончар, III, 1959, 37); // рідко. Їздити куди-небудь на чомусь, чим-небудь. Взяли, попродали овечки та накупили волів, та став дід ходить тими волами у дорогу (Укр. дит. фольк., 1962, 116); // Плавати (про водний транспорт). По йому [лиману], мов великі палаци, ходили судна, берлини, баркаси, плоти (Мирний, І, 1949, 174); Від цього ж місця [на Подолі] важкі пороми ходили й до лівого берега, де починався й зникав у лісах гостинець-шлях, яким рушали на конях у далекі країни купці з Києва (Скл., Святослав, 1959, 64); Бувалий матрос ніколи не скаже, що кораблі плавають по морю. Вони ходять (Літ. Укр., 18.VII 1967, 1); // Плавати на суднах (про людину). Не кожному матросові випадало ходити цим катером з крейсера «Адмирал Нахимов» до берега (Кучер, Прощай.., 1957, 5); Коли справа торкалася будь-яких питань, всі матроси, звичайно, зразу ж поверталися в бік Юхима Гладкого, старого моряка, що вже ходив навколо світу на «Рюрике» (Довж., Зач. Десна, 1957, 392); — В тих краях морем здебільшого ходять малайці (Ю. Янов., II, 1958, 152); // Літати (про літак); водити літак. Коли навіть ось тут, у степах, чорна буря йде, валує, і все небо від неї чорне, і здається, кінця нема у височінь цій куряві, то вони, льотчики, виявляється, і над нею, над бурею, ходять (Гончар, Тронка, 1963, 63); // Здійснювати рейси за певним маршрутом, розкладом (про будь-який вид транспорту); курсувати. — Мій напарник Зозуля повну адресу написав.. їхати до олійного заводу. Там ходить автобус (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 149).

5. Рухатися, переміщатися сюди й туди (про предмети). Тихо; одні ложки, мов коси, знай ходять од тарілок до ротів, од ротів до тарілок… (Мирний, І, 1954, 334); // Пересуватися в небі (про небесні світила). — Ох, бабусечко!.. І те вчи, і друге, й десяте, й п’яте… товчи та товчи, та й товчи!.. Нащо мені те знати, як по небу зорі ходять́ (Вовчок, І, 1955, 104); Був засуджений [Галілей] ченцями за свою науку про те, що не сонце ходить навколо землі, а земля навколо сонця (Л. Укр., VIII, 1965, 188); Земля, мов хліб, пашить, зіходить; Високо в небі сонце ходить (Шпак, Вибр., 1952, 94); // Ритмічно підніматися й опускатися. Тяжко ходять запалі груди — неприязнь розпира (Горд., II, 1959, 218); Довга Яцубина шия знову витягнулась, хрящуватий випнутий кадик ходить енергійно (Гончар, Тронка, 1963, 143); // Сіпатися, смикатися (про м’язи та частини тіла). Портьє жує щось, і його повне обличчя ходить на гладкім підборідді, наче плаває в хвилях (Коцюб., II, 1955, 413); Кошлаті брови його ще нижче насунулись на очі, м’язи пружно ходили під шкірою (Чаб., Балкан. весна, 1960, 22); Чим далі читає [чоловік], тим більше хмуриться, жовна нервово ходять під сухою темною шкірою обличчя (Гончар, II, 1959, 209); // Рухатися вперед і назад, обертатися в чому-небудь, зачинятися й відчинятися (про двері, засув і т. ін.). — Ідіть у хату: я вже сама закручу завертку, бо вона в нас так туго ходить, що як хто другий, то й не закрутить… (Мирний, І, 1949, 271); Це була така радість — бачити, як нові, добротні соснові двері плавно ходять на змащених завісах… (Мокр., Острів.., 1961, 53); // Гойдатися, коливатися (про хвилі). Сомкове військо — наче те море, що спереду ще хоч видно, як хвилі ходять, а дальш, у темноті, так уже тілько реве да бурхає (П. Куліш, Вибр., 1969, 157); Далі, за тихими блакитними гаванями, ходило синіми хвилями море (Смолич, Світанок.., 1953, 431); Сама вода чорна, і брижі там ходять від вітру дрібненькі, але вороні, роздратовані, в несупокої (Тют., Вир, 1964, 126); // З’являтися то в одному, то в іншому місці (про світло, проміння, тіні і т. ін.). В хаті стояла задуха, пахло сухими васильками, якісь тіні ходили по стінах у присмерку (Коцюб., І, 1955, 229); У саду, на секунди зникаючи в плямах світла, ходять тіні (Собко, Любов, 1935, 3); // Передаватися, переноситися від одного до другого. Кобзар вшкварив, а козаки — Аж Хортиця гнеться — Метелиці та гопака Гуртом оддирають; Кухоль ходить, переходить, Так і висихає (Шевч.. І, 1963, 74); — Гей, сип у кухоль свій вина, Хай ходить з рук на руки… (Граб., І, 1959, 419); Чарки ходили по руках, пляшки з горілкою треба було наповнювати раз по разу (Фр., VIII, 1952, 64); // Поширюватися, переміщаючись (про хмари, дим, пил, туман і т. ін.). Ходять хмари кругом сонця, Вітер подихає, Шумить Дніпро під човнами, Тебе проводжає (Пісні та романси.., II, 1956, 134); Дим, наче хмара, ходить понад головами (П. Куліш, Вибр., 1969, 138); Тютюновий дим по хаті ходив хвилями, й на полиці каганець ось-ось погасне (Головко, II, 1957, 257); // Дути, повівати (про вітер). Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє (Граб., І, 1959, 197); Підсліпо, чадіючи на всю хату, горів його [каганця] гніт; вітер ходив по хаті; сизий світ коливавсь на всі боки (Мирний, III, 1954, 11); Угорі ходив вітер і здмухував сніг на халати (Тют., Вир, 1964, 494); // розм. Пильно дивитися, водячи поглядом по чому-небудь. Знов сідаю на камені, очі любовно ходять по всім, що довкола (Хотк., II, 1966, 387); А очима [Бовдур] звільна-звільна ходив по казні (Фр., I, 1955, 282); // Бути в дії; працювати. Скрипуче колесо довше ходить (Номис, 1864, № 8157); Розмова ведеться помалу, щораз уривається; веретена шпарко ходять (Л. Укр., III, 1952, 469); Тріщали перфоратори, гуркотіли молоти, розбиваючи важеленні брили міцного граніту, і безперестань ходили в повітрі стріли кранів (Коцюба, Нові береги, 1959,92).

Ві́тер хо́дить у кише́ні (кише́нях) — те саме, що Ві́тер сви́ще у кише́нях (див. ві́тер). За все там [у місті] треба заплатити, А се найбільш усього шкодить, Бо як в кишені вітер ходить, То треби спершу заробити (Укр. поети-романтики.., 1968, 329); Голова́ кру́гом (хо́дором) хо́дить у кого, кому від чого і без додатка: а) хто-небудь перебуває в хворобливому стані запаморочення. Увечері щось мене тре, мне, руки і ноги судомить, усю докупи зводить, а голова так кругом і ходить (Мирний, І, 1954, 91); [Микола:] Слаба голова, кажеш. Правду кажеш! І без твого вишняку вона мені ходором ходила, а тепер ще гірше (Фр., IX, 1952, 133); б) хто-небудь відчуває розгубленість, перебуває в стані приголомшеності (від надміру численних вражень, почуттів і т. ін.). [Маруся:] Кругом ходе моя голова від думок тяжких (Мирний, V, 1955, 100); [Мар’яна:] Голова у мене кругом ходить, серце чогось ізнило, ізболіло — чую я на свою голову щось недобре! (Вас., III, 1960, 39); — І то правда, скільки тих принципів на світі́ скільки ідей́ Голова ходором ходить, як почнеш міркувати та метикувати… (Н.-Лев., V, 1966, 110); Земля́ хо́дором хо́дить див. хо́дором; Ре́мінь (рі́зка і т. ін.) хо́дить по кому (по спи́ні в кого, чиїй) — ременем, різкою і т. ін. б’є, шмагає хтось кого-небудь. У кочерги два кінці: один по мені буде ходить, другий по тобі (Номис, 1864, № 4195); Скілько раз чубук ходив по його спині (Мирний, IV, 1955, 169); Факти фактами. Ходив дідів аршин по Васьковій спині́ Хіба ж це можна приховати́ (Збан., Малин. дзвін, 1958, 157); Забуто ремінь, що стільки разів по спині у нього ходив, дорікання та крики відчаю, і нею, матір’ю, постійну ту люту війну прощено, коли він її вимордовував своїм цілоденним байдикуванням (Гончар, Бригантина, 1973, 80); Вона [попруга] хоч і рідко ходить по спині хлопчака, та нагадує про себе щоразу (Стельмах, І, 1962, 215); Ходи́ти по рука́х див. рука́; Ходи́ти хо́дором див. хо́дором.

6. перев. в чому. Бути одягненим у що-небудь. Через то і хліб не родить, що свиня у плахті ходить (Номис, 1864, № 7244): — Ей де! — сміялася Маруся.— У вас молодиці краще ходять, як дівчата (Хотк., II, 1966, 13); Дівчатка ходили в спідничках з блузочками, в босоніжках і косиночках, хлопці — в широченних, добре відпрасованих штанях, підперезаних ремінними поясами з пряжками в формі серця або кинджала, тапочках-спортсменках і майках (Тют., Вир, 1964, 57); // Одягатися певним чином. Поплавецькі дівчатонька по-міщанськи ходять (Коломийки, 1969, 53); Що Власов́ Купець, одкупщик. А син по-панському ходе [ходить], руки в перснях золотих, на шиї ланцюг… (Мирний, IV, 1955, 126); Тепло так, що всі ходять по-літньому (Коцюб., III, 1956, 155); // Мати певний зовнішній вигляд. Пані наша була не перволіток та й не яка стара.. Ходить було, як намальована (Вовчок, І, 1955, 258); Вона виявилася господинею тямущою, моторною, так що дід завжди ходив обіпраний, обшитий (Тют., Вир, 1964, 74); // з чим. Носити з собою. А лікар скрізь ходив з ланцетом.. І чванивсь, як людей морив (Котл., І, 1952, 143); Тим тільки було й душу одводить [Василь Семенович], що ходить з рушницею та коли там з дівчатами побалакає (Мирний, І, 1949, 203); // Мати на собі. — Ви ж певне теж студентка́ — Чого ви так думаєте́сказала я..— Ви ходите в окулярах,— відповів він просто (Л. Укр., III, 1952, 579); — А де ж Окунь́ — Та який Окунь́ — Дід старий, що з бородою ходив (Мирний, І, 1949, 131); — Шкода, коли б наш досвід, здобутий такою ціною, пропав, загубився. Хто знає́ Можливо, він ще колись придасться тим, що ходять нині в піонерських краватках… (Гончар, III, 1959, 114).

Фе́ртом ходи́ти див. ферт; Ходи́ти го́лим (бо́сим): а) не мати в що одягтися чи взутися. На мельника вода робить, а мельничка гола ходить (Укр.. присл.., 1963, 95); Дівча любе, чорнобриве Несло з льоху пиво. А я глянув, подивився — Та аж похилився… Кому воно пиво носить́ Чому босе ходить́.. (Шевч., II, 1963, 380); — Не дам! Не дам! Я пучки до м’яса протерла, поки випряла його. Діти голі ходять,— висока, худа молодиця в небіленій сорочці й спідниці цупкими пальцями вчепилася в грубий сувій, який тримав перед себе розлючений бандит (Стельмах, II, 1962, 185); б) не мати на собі одягу чи взуття. Я панського роду, не ходила боса зроду! (Укр.. присл.., 1963, 122); — Скажіть, ви на острові Паски [Пасхи] були́.. Це ж там всі люди голі ходять́ (Гончар, Тронка, 1963, 148); Ходи́ти під ву́сом, рідко — бути підлітком. Було це років сорок тому, а може, й цілих сорок п’ять. Я, як кажуть, ходив уже під вусом і служив у сільського куркуля Тимохи Ломаки (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 18).

7. який, як. Уживається в значенні дієслівної зв’язки бути при позначенні якого-небудь душевного стану, настрою людини або її властивостей, рис. А потім цілий день Бліда ходила [дівчина], мов яка сновида… (Л. Укр., І, 1951, 181); Засмутився Карпо, не їсть, не п’є, як ніч ходить… (Коцюб., І, 1955, 298); Пригнічена такими думками, ходила Олена як побита, не обзивалася ні до кого й словом (Тют., Вир, 1964, 23); // ким, за кого, у кому. Бути ким-небудь або займати якусь посаду. Настала косовиця. За отамана ходить [Чіпка]! (Мирний, I, 1949, 324); Понад десять років ходить Шовкун у завгоспах (Грим., Незакінч. роман, 1962, 30); —Я не дуже вмію і не дуже люблю в начальстві ходити (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 94); // Визнаватися, вважатися ким-небудь або якимсь. Ще років кілька тому він ходив серед перших вербівських хазяїв, бо мав та й зараз має троє коней, пару волів, дві корови і табун овець (Іщук, Вербівчани, 1961, 32); Сусідський парубок, який відняв мішок картоплі від злодія, довго ходив у героях (Томч., Жменяки, 1964, 56); — Вона сама до війни в передовиках ходила (Коз., Сальвія, 1959, 10); // Виступати в ролі кого-небудь. Він ходив старостою по весіллях у добрих людей, а вона свашкою (Вовчок, І, 1955, 167); Отже Чіпка сам ніколи не ходив у куми; зате Галя по селу цілу метку хрещеників має (Мирний, І, 1949, 373); // розм. Бути вагітною, чекати дитину. Довго ходила, мертво родила (Номис, 1864, № 5361); Вона вже матір’ю ходила. Уже пишалась і любила Своє дитя (Шевч., II, 1963, 27); — Ще як я нею ходила, приснився раз мені сон дивен-дивен (П. Куліш, Вибр., 1969, 67).

Ді́вкою ходи́ти — не бути заміжньою, бути дівкою. Як маємо за біду йти, на біду робити, Воліємо, товаришко, дівками ходити (Коломийки, 1969, 232); А тут уже й дев’ятнадцятий настиг… ходжу дівкою! (Барв., Опов.., 1902, 89); Ходи́ти важко́ю див. важки́й; Ходи́ти в порожні́ див. порожня́; Ходи́ти на вазі́, рідко — бути вагітною. — Стецькова жінка ходила на вазі (Мирний, І, 1954, 304); Ходи́ти тяжко́ю див. тяжки́й.

8. коло кого — чого, за ким — чим. Стежити за кимсь, чимсь з метою забезпечення нормального стану, порядку; давати лад чому-небудь. Хата хоч старенька, та чепурна, біла,— видно, біля неї ходили хазяйські руки (Мирний, І, 1949, 129); Німець все показував їм, як ходить коло машини (Н.-Лев., II, 1956, 200); Він давав тепер вказівки, як ходити за казаном, як чистити й мастити всі механізми (Коцюба, Нові береги, 1959, 223); — Полотно, кажуть, ти найкраще білиш́ — Та наче вмію ходити біля нього (Стельмах, І, 1962, 311); // Годувати худобу і прибирати за нею; доглядати, порати. — Гляди мені, дівко, щоб чисто ходила біля свиней, Божа тварина любить, щоб дбали (Коцюб., II, 1955, 51); Він висмикнув із тину дубову коляку й пішов виганяти з обори панські воли, за якими ходив з дитинства (Панч, Гомон. Україна, 1954, 295); Хоч і війна, а таки поштиве дитя росте. Та й біля коней уже вміє ходити, а це теж щось значить (Стельмах, Правда.., 1961, 211); // Турбуватися, піклуватися про кого-небудь, забезпечувати необхідні умови комусь, доглядати когось. Він сидів у своїй хаті за божевільного. Десь вишукали — найняли парубка за їм ходити нібито, що жалко бідного чоловіка (Вовчок, І, 1955, 178); Чумак лежав на полу. Дорина промила йому рану, витягла з неї повсть і зав’язала її полотном. Вона ходила коло Матвія з мовчазною любов’ю (Мик., II, 1957, 312); Ахмет хазяйським оком оглядав його кімнату, ніби шукаючи прикмети, чи добре ходили за чужинцем під час його відсутності (Досв., Гюлле, 1961, 83); Старий визнав її, проте сорочки сам собі пере, не дозволяючи невістці ходити за собою (Гончар, II, 1959, 12); // Бути нянькою, доглядати дітей. Ходила за меншою баришнею невеличка дівчина, сирота Уляна (Мирний, І, 1949, 197); Яке-то воно [дитинча] миле, гарне, маленьке, як-то приємно коло нього ходити (Хотк., II, 1966, 44); — Я хочу працювати.— Будь ласка…- Я буду біля дітей ходити. Можна́ (Панч, Синів.., 1959, 10); // Те саме, що обробля́ти1 2. — Сказано, нема сили, не стало здоров’я… Хто ж то коло тії землі буде ходити, як і влітку так буде́ (Мирний, III, 1954, 52); Парубок дивується в душі, як тітка Василина, так люблячи землю, не стала ходити біля неї, а зробилася чаклункою (Стельмах, Хліб.., 1959, 146); // Дбайливо доглядати, вирощувати (рослини). Виноград любить, щоб коло нього ходити (Коцюб., І, 1955, 191); Хороший садок. І порядок у нім добрий. За рослинами ходять, поливають, перекопують (Вишня, І, 1956, 181).

За плу́гом ходи́ти див. плуг; Ходи́ти за сіва́лкою (сі́ялкою) — сіяти насіння сільськогосподарською машиною. Ганна Денисівна сама ходить за сіялкою, сама придивляється і за культиватором, і за боронами (Вишня, Вишн. усмішки, 1950, 30).

9. Переказуватися з вуст в уста, поширюватися (про чутки, перекази і т. ін.). Між кріпаками ходила таємна чутка про жадану волю (Мирний, III, 1954, 185); Дивуюсь: і чого про їх така ходить неслава, що це непевні люди (Вас., IV, 1960, 23); Про силу Юрчика ходили цілі легенди (Хотк., II, 1966, 151); Події, що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку, тепер уже здавалися не химерою, як це було ще вчора, а неминучою дійсністю (Головко, II, 1957, 255); // Бути чутним, поширюватись (про звуки). Степами гомін ходить уночі (Рильський, III, 1961, 69); Горобці кублилися в стрісі і так цвірінчали, що аж виляски ходили по двору (Тют., Вир, 1964, 125).

10. перен. Бути наявним, мати місце, виявлятися де-небудь. Ходить селом тривога, червоніє хмарами над хатами, поре ніч вогнистими язиками, як ножами (Козл., На переломі, 1947, 127); За синім морем — сині гори І плескіт холоду з ріки, За синім морем — ходить горе Не для багатих,— навпаки (Мал., Запов. джерело, 1959, 143); «Що ж між нами ходило, чорне та зловісне, що жили ми з тобою, як чужії» (Тют., Вир, 1964, 349); Біда не ходить одна: восени того ж таки нещасливого року трапилася нова трагедія — захворів малий Левко на віспу і невдовзі втратив зір (Нар. тв. та етн., 3, 1969, 62); // по кому. Траплятися з кимсь. Біда не спить, але по людях ходить (Укр.. присл.., 1963, 39); // Поширюватися на людей (про хворобу). Вже як я бога милосердного молила-просила, щоб прибрав хоч двох з моїх сиріт, як той обклад ходив по селу (Григ., Вибр., 1959, 30); // Охоплювати, вражати що-небудь (про біль, хворобу). — І куди він хоче їхати по такій заметі́ А тут не нині, то завтра жди нової сніговійниці. Чую все добре,— ревматизм так і ходить по костях (Фр., III, 1950, 263); // Відбуватися, проходити де-небудь. По ній [рівнині] ходили люті й прокляті хуговії (Ю. Янов., II, 1958, 180).

Моро́з хо́дить (дрижаки́ хо́дять) по́за спи́ною (по́за шкі́рою, по́за шку́рою і т. ін.) — те саме, що Моро́з іде́ по́за шкі́рою (див. моро́з). У Івася мороз ходив поза спиною, і він боязко струшувався (Мирний, IV, 1955, 26); Навколо якісь кущі, хащі і холод могильний, аж мороз поза шкурою ходить (Тют., Вир, 1964, 17).

11. Бути в обігу (про гроші). Шкуратяні гроші ходили (Номис, 1864, № 6854); — А які ж гроші ходитимуть́ (Гончар, II, 1959, 16).

12. Робити певний хід у якійсь грі. Один Степан, як жонатий, сидів з дівчатами і.. заглядав їм у карти, підказував, що ходити (Мирний, IV, 1955, 164).

◊ Ходи́ти ко́зирем див. ко́зир; Ходи́ти туза́ми — те саме, що Ходи́ти ко́зирем (див. ко́зир). — Пролізли [куркулі] в щілину якусь́ — Пролізли! І ходять тузами (Бичко, Срібноліття, 1973, 177).

13. розм. Задовольняти природну потребу. — А навіщо ж поміщиці оті клочки [клапті]? — спитала Катюша.— Щоб ходити за хату,— випалив Сашко і знітився (Чаб., Катюша, 1960, 20).

14. тільки 3 ос., про кого — що, о що, безос., діал. Ітися про кого-, що-небудь, стосуватися когось, чогось. Ми не мали жодних сумнівів щодо високого ступеня свідомості наших громадян. Але спосіб, яким її збудити! Про це, власне, тільки й ходило (Мик., II, 1957, 53); Він зрозумів, що тут ходить про його авторитет перед дівчиною, перед цілим товариством (Коцюба, Нові береги, 1959, 104); [Конрад:] А вас таки дуже непокоїть наша місія́ [Рішар:] Гадаю, що і вас не менш, бо ходить о долю такого горожанина, як будівничий Альберт! (Мам., Тв., 1962, 761.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 105.

вгору