СОБА́КА, и, ч. і рідше ж.

1. Домашня тварина родини собачих, яку використовують для охорони, на полюванні і т. ін. По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Гл., Вибр., 1957, 174); Чіпка вступив у двір. Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (Мирний, І, 1949, 269); Хряпнула хвіртка, і цеповий собака загавкав і з цепу рвався — до воріт (Головко, II, 1957, 44); Нині собаки використовуються у карному розшуку і як поводирі сліпих, шукають корисні копалини і підземні гриби трюфелі, доглядають дітей і пасуть худобу, охороняють державні кордони, виносять із поля бою поранених, шукають міни (Знання.., 7, 1970, 29); У витягнутій.. руці він тримав поводок мисливського собаки (Довж., І, 1958, 422); Подзвонили до району, викликали з міліції собаку-шукача (Вишня, І, 1956, 416); *У порівн. Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (Н.-Лев., III, 1956, 283); — Блаженки додому напишуть, все відрапортують в артіль… Взявся, скажуть, Хома собакою на земляків… (Гончар, III, 1959, 309).

Спуска́ти (спусти́ти) соба́к (соба́ку) див. спуска́ти.

◊ Би́тий (би́та) соба́ка, рідко — те саме, що Би́тий жак (див. жак). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (Вас., II, 1959, 387); Боя́тися, як скаже́ного (скаже́ної) соба́ки — дуже боятися. — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (Мирний, І, 1954, 55); Ві́шати соба́к див. ві́шати; Голо́дний, як соба́ка — дуже голодний. — Поклади мене у віз із рибою. — Ай! Риба! По всій Польщі люди голодні, як собаки. Рибу розкрадуть, і пана… — То вези мене хоч на чорті — тільки вези! (Довж., I, 1958, 269); Диви́тися (подиви́тися, вульг. витріща́тися, ви́тріщитися і т. ін.), як (мов, на́че і т. ін.) соба́ка на ви́сівки — дуже пильно, здивовано дивитися на щось. — Давно, бабо, порося здохло? — Язик тобі колякою, — накрила баба фартухом відро [з ковбасами]. — Щезни, чого витріщився, наче собака на висівки (Мушк., Чорний хліб, 1960,108); Дражни́ти (дратува́ти) соба́к див. дражни́ти, дратува́ти; Жи́ти (бу́ти і т. ін.), як кіт (кі́шка) з соба́кою див. кіт, кі́шка; Заго́їться (заживе́), як (мов, на́че і т. ін.) на соба́ці — те саме, що Присо́хне (присхне́), як на соба́ці (див. присиха́ти). — Ой, Левку! — чує [Христина], як від руху мокро шелестить його сорочка.. — й починає схлипувати. — Не треба, Христинко, — втішає він її. — На мені все загоїться, мов на собаці (Стельмах, І, 1962, 606); Загребти́ (зари́ти і т. ін.), як (мов, немо́в і т. ін.) соба́ку — поховати без обряду. Тепер тільки зосталося їй піти за його мертвим трупом.. Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного (Мирний, III, 1954, 22); — От що, ти … — почав Матюха важко. — Тільки ти мені не скажеш по правді про отой лист, так і знай: до ранку загребемо отут у ямі, як собаку! (Головко, II, 1957, 146); З’ї́сти соба́ку див. з’їда́ти; Злий (лихи́й і т. ін.), як (мов, немо́в і т. ін.) соба́ка — дуже злий. — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене б’є.. Хоч дурний, та такий злий, як собака (П. Куліш, Вибр., 1969, 120); Зме́рзнути, як соба́ка — дуже змерзнути; [I] з соба́ками не пійма́ти кого — даремно ловити когось; хтось надійно сховався. — Ну, по сій же мові та будьмо здорові! — каже Назар.. — Тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (Вовчок, І, 1955, 141); І (й) соба́ки не їдя́ть — багато чого-небудь. Оратор винувато посміхнувся: — ..Землі у нас хіба що під нігтями… А тут ось у пана її й собаки не їдять (Панч, На калин. мості, 1965, 88); І соба́ка не га́вкне (не зага́вкала) — ніхто й не згадає. — Поки гладкий схудне — худого на цвинтар понесуть, і собака не гавкне (Стельмах, І, 1962, 22); Пропав — і собаки не загавкали (Укр.. присл.., 1963, 196); Люби́ти, як соба́ка па́лицю див. па́лиця; Люби́ти, як соба́ка цибу́лю — те саме, що Люби́ти, як соба́ка па́лицю (див. па́лиця). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (Н.-Лев., VII, 1966, 168); Мов соба́ки обгри́зли див. обгриза́ти; Ні за соба́ку пропа́сти (заги́нути і т. ін.) — абсолютно даремно пропасти, загинути і т. ін. [Федора:] До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась [жінка] випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (Вас., III, 1960, 135); Нія́кий (нія́ка, ні оди́н, ні одна́, жо́ден, жо́дний, жо́дна) соба́ка, вульг. — ніхто. — Чотири рої ниньки вхопив, троє здержав, один утік: ніяка собака до помочі не стала (Дн. Чайка, Тв., 1960, 88); — В обхід правим флангом! Зайняти з першим і третім батальйонами позицію біля мосту! Щоб ні одна жива собака не вислизнула на Київ! (Довж., І, 1958, 151); [Ось] де (в чо́му, тут і т. ін.) соба́ка зари́тий (зари́та) — ось у чому суть справи. — Чіткої системи поглядів у тебе ще нема. Ось в чому собака заритий (Головко, II, 1957, 524); [Потрі́бний], як соба́ці дру́гий хвіст (пече́на цибу́ля і т. ін.) — те саме, що Потрі́бний, як соба́ці п’я́та нога́ (див. нога́). — Жартуй собі, молодий чоловіче, з дівчатами.., коли вже маєш таку охоту до жартів, а нам вони — як собаці другий хвіст, — вже трохи м’якше зауважив Перегуда (Іщук, Вербівчани, 1961, 202); Потрі́бний, як соба́ці п’я́та нога́ див. нога́; Присо́хне (присхне́), як на соба́ці див. присиха́ти; Соба́ка б його́ слу́хав! див. слу́хати; Соба́ками підши́тий див. підши́тий; Соба́к ганя́ти див. ганя́ти; Соба́ки ви́ють від чого — щось дуже погане, неприємне, викликає в кого-небудь відразу. [Романюк:] Письменник приїхав сюди працювати, йому тиша потрібна,.. а від твоїх пісень собаки виють (Корн., II, 1955, 196); Таки́й, що [й] соба́ка не переско́чить див. переска́кувати; Уся́кий (уся́ка) соба́ка, вульг. — кожний. — Мене тут усяка собака знає, адже я місцевий (Чаб., Балкан. весна, 1960, 86); Ухопи́в, як соба́ка обме́тиці див. обме́тиця; Хоч на хвіст лий соба́ці, вульг. — дуже несмачний. — Не борщ, а кисла юшка, хоч на хвіст лий собаці! (Козл., Мандрівники, 1946, 43); Хоч соба́к гони́ (ганя́й); Що й соба́ку не вде́ржиш — дуже холодно. — Один [фінн] каже: «Ну й холодно ж у нашому бліндажі, хоч собак гони. Давай оцю сосонку звалимо та натопимо» (Тют., Вир, 1964, 291); Холодно в хаті, що й собаку не вдержиш (Укр.. присл.., 1963, 25); Як (мов, немо́в і т. ін.) ві́рний (ві́рна) соба́ка — дуже віддано, запобігливо. Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (Мирний, III, 1954, 277); Як соба́к — дуже багато; [Як] соба́ка на сі́ні — про того, хто сам не користується чим-небудь й іншим не дає. [Старшина:] Та ти мені не кажи, я його знаю добре,.. як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає, вредний ірод (К.-Карий, І, 1960, 59); Як соба́ці му́ху з’ї́сти див. му́ха; Як соба́ці на перела́зі див. перела́з.

2. перен., зневажл. Про злу, жорстоку, недоброзичливу і т. ін. людину. Якась собака винишпорила, що в листі друковане, і мене кличуть на пошту, щоб одкрити при мені листи (Коцюб., III, 1956, 250); // Уживається як лайливе слово. — Собако! блюдолизе! ієзуїте поганий! — .. сипав Жук докорами на Шестірного (Мирний, І, 1954, 336); — Собака, — вилаявся дід і блиснув своїми .. очима у бік уланів (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 21).

3. до чого, перен., рідко. Той, хто досяг досконалості в чому-небудь; вміла, спритна, завзята в чомусь людина. За сими [вершниками] плентавсь розбишака, Нептунів син,.. Мезап, До бою був самий собака (Котл., І, 1952, 195).

4. Хижий ссавець родини собачих. У Карпатах водяться.. видра, борсук, норка, тхір темний, горностай і лисиця. Останнім часом з метою акліматизації сюди завезено єнотовидного собаку (По заповідних місцях.., 1960, 58); Дикий собака динго.

& Летю́чий соба́ка див. летю́чий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 430.