Про УКРЛІТ.ORG

клуня

клу́ня = стодо́ла = стодо́ля (змен­шене — стодо́лонька) — будівля для зберігання снопів, сіна, поло­ви тощо, а також для молотьби, ві­яння і т. ін.; якщо комора була найважливішою спорудою, бо там зберігали зерно, то клуня, або сто­дола — найбільшою: туди звозили збіжжя, зібрані з поля снопи; каза­ли: «Добрий квітень, мокрий май в клуні в серпні зроблять рай», «Якщо в стодолі кометиться (тобто молотять зерно), то в хаті весе­литься, а коли тихо, то гостює ли­хо»; дуже цінувалася в господар­стві; коли закладали клуню, то під перший стовп сипали тридев’ять усяких зернин, щоб із клуні збіж­жя не виводилося; див. ще пові́тка. Мокрий апріль, а сухий май, то буде в клунях рай (прислів’я); В пустій стодолі й горобці не тримаються (прислів’я); А вже ж твоя пшени­ченька в стодолі (пісня); Заспіваю, голос ся накотить та й до тої стодолоньки, де любко молотить (коломийка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 291-292.

вгору