Про УКРЛІТ.ORG

ворота

воро́та (пестливе — ворі́тенька, ворі́течка, воро́тонька) —

1) в’їзд на подвір’я до господарства; брама; символізують доступ до господи, коли кажуть: «Кожні ворота для бідного заперті» або «Голий іде — ворота вузькі»; замикання воріт у весільному ритуалі перед поїздом молодого символізують готовність родини молодої її боронити (від­гук колишнього брання жінок силою з іншого роду); «ходити коло ворітечок» означає мати намір сва­татися; «відчиняти ворота» озна­чає кохати; скрипливі ворота сим­волізують пліткарство («Де ворота скрипливі, там баби сварливі і пси брехливі»); відомий звичай карати дівчат, що не зберегли честь, вима­зуванням воріт дьогтем; мастилитакож ворота або знімали й зано­сили геть у дівчат, котрі не хотіли виходити на вуличні зібрання; біб­лійна символіка: «вузькі ворота» — дорога заповітів Христових, «ши­рокі ворота» — життя серед багат­ства і комфорту, в погоні за марнославністю. Як їде господар або хто з домашніх у дорогу, не слід за­раз же за ним ворота зачиняти (прикмета); Як винесуть труну з двору, зачиняють ворота, щоб смерть не верталася (прикмета); Ворота запреш, людям писку не за­преш (приказка); Скрипливі воротонька тяженько заперти, Кого люблю, не забуду до самої смерті (пісня); Скриплять мої ворітенька, Ніхто й не причинить, — Люблю, люблю дівчиноньку, Ніхто не упи­нить (А. Метлинський);

2) небе́сні воро́та — за давніми віруваннями, брама, яку відчиняє Бог у небі, че­рез неї у Святу ніч перед Велико­днем до своїх нащадків приходять духи — душі померлих предків; че­рез ці ворота приходить на землю весна, чарівна богиня кохання Леля, новонароджені діти-душі, здо­ров’я, врожай та ін.; через ворота добрі боги несуть дари і благодаті людям; небесні ворота відчиняю­ться на магічні дії у певні дні; тоді чаклували, а також виконували певні обрядодії (див. ворота́р), за­кликаючи добрих богів сприяти людям, послати їм весну-красну, сонечко ясне, тепло й урожай; че­рез небесні ворота відходять душі померлих у вирій; улітку в спекотні дні закликали небесні ворота відчинитися, дати землі воду, а за негоди просили сонце зійти на землю;

3) Золоті́ воро́та (див.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 117-118.

вгору