воро́та (пестливе — ворі́тенька, ворі́течка, воро́тонька) —
1) в’їзд на подвір’я до господарства; брама; символізують доступ до господи, коли кажуть: «Кожні ворота для бідного заперті» або «Голий іде — ворота вузькі»; замикання воріт у весільному ритуалі перед поїздом молодого символізують готовність родини молодої її боронити (відгук колишнього брання жінок силою з іншого роду); «ходити коло ворітечок» означає мати намір свататися; «відчиняти ворота» означає кохати; скрипливі ворота символізують пліткарство («Де ворота скрипливі, там баби сварливі і пси брехливі»); відомий звичай карати дівчат, що не зберегли честь, вимазуванням воріт дьогтем; мастилитакож ворота або знімали й заносили геть у дівчат, котрі не хотіли виходити на вуличні зібрання; біблійна символіка: «вузькі ворота» — дорога заповітів Христових, «широкі ворота» — життя серед багатства і комфорту, в погоні за марнославністю. Як їде господар або хто з домашніх у дорогу, не слід зараз же за ним ворота зачиняти (прикмета); Як винесуть труну з двору, зачиняють ворота, щоб смерть не верталася (прикмета); Ворота запреш, людям писку не запреш (приказка); Скрипливі воротонька тяженько заперти, Кого люблю, не забуду до самої смерті (пісня); Скриплять мої ворітенька, Ніхто й не причинить, — Люблю, люблю дівчиноньку, Ніхто не упинить (А. Метлинський);
2) небе́сні воро́та — за давніми віруваннями, брама, яку відчиняє Бог у небі, через неї у Святу ніч перед Великоднем до своїх нащадків приходять духи — душі померлих предків; через ці ворота приходить на землю весна, чарівна богиня кохання Леля, новонароджені діти-душі, здоров’я, врожай та ін.; через ворота добрі боги несуть дари і благодаті людям; небесні ворота відчиняються на магічні дії у певні дні; тоді чаклували, а також виконували певні обрядодії (див. ворота́р), закликаючи добрих богів сприяти людям, послати їм весну-красну, сонечко ясне, тепло й урожай; через небесні ворота відходять душі померлих у вирій; улітку в спекотні дні закликали небесні ворота відчинитися, дати землі воду, а за негоди просили сонце зійти на землю;
3) Золоті́ воро́та (див.).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 117-118.