Іу́да (Ю́да) Іскаріо́т —
1) один із дванадцяти учнів (апостолів) Ісуса Христа, який зрадив свого вчителя і одержав за це 30 срібних монет; за Біблією, Іуда згодом розкаявся, покинув срібняки в храмі, пішов і повісився на осиці; звідси пояснюють тремтіння листя цього дерева і його непридатність ні на будівництво, ні надрова; дерево прокляте Богом; образ Іуди став символом зрадництва і запроданства (іу́да = ю́да). Тремтіть, убивці та іуди: дихнуть народи — буря буде! (приказка); відприкметникові фразеологізми: Іу́дине (Ю́дине) пле́м’я (порі́ддя) — про зрадників; Іу́дин поцілу́нок — лицемірний, нещирий поцілунок або зрадливий учинок, що прикривається облесливістю;
2) Іу́дині срі́бники (срібняки́) див. срі́бник 2.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 262-263.