інди́к (самка — інди́чка) — вели­кий свійський птах родини фаза­нових, якого вирощують на м’ясо; індійський півень; народна наз­ва — дунду́к (див.); зовнішній ви­гляд (голі голова й шия, коралі на підгорлі, хвіст колесом у самця) зумовлює символіку пихи, бун­дючності, зарозумілості, усього зовнішнього, показного, тому ка­жуть: «Ти чого, гаспиде, індичиш­ся?»; вважали, що голову індички не слід їсти, бо «вона дурна і схожа на гадючу». Ходить, як індик переяславський (М. Номис); Надувся, як індик (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 262.