цар —

1) титул монарха в деяких країнах; монарх, що має цей титул; у народному світосприйманні — священна особа при житті, тому не вмирає, а переходить у потойбічний світ; народ осуджує царя як самодержця («Цар у державі, як кіт у коморі: кого піймав, того і з’їв», «Обіцяв цар волю дати, тільки казав заждати»), в його образі уосібнює владу («Новий цар, новоє й право»); цар є не лише в людей, а й у тварин (про це читаємо в народних казках). До Бога високо, до царя далеко, а ті панки, що хтять, те й роблять (М. Номис); фразеологізм: без царя́ в голові́ — розумово обмежений, недалекий, безрозсудний;

2) (з великої літери) Цар Небе́сний (Всесві́тній) = Цар Царі́в див. Бог1 (звідси Ца́рство Небе́сне, тобто Бо́же Ца́рство);

3) цар-зі́лля див. зі́лля1;

4) цар Горо́х див. горо́х2;

5) цар тьми див. чорт.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 628.