Украї́на = Вкраї́на —

1) країна, держава в Східній Європі, основне населення якої становлять українці; непроста історична доля українських земель відбита в народному вислові: «Біда Україні — і відтіль гаряче, і відсіль боляче»; сама ж земля не кожному, хто на ній жив, була однаково прихильною, тому казали: «Україна одному до границь його ланів, а другому від колиски до гробу серед злиднів»; особливу сторінку в історії України становить період Козаччини; саме про козацьку Україну кажуть: «Пішов на Вкраїну, на степи, на вольні землі»; про рідний благодатний край кажуть: «Но! З долини в долину та на свою Україну!»; оспівана в народних думах та піснях; слово вперше згадується в літопису під 1187 р.: коли помер князь Володимир Глібович Переяславський, «за ним україна много постона» (дуже жалкувала); Петро І вживає назву Україна в трактаті: «Хоча Туреччина мала претензії на Україну по обох берегах Дніпра», а також називає наш народ українським у відомій фразі: «Український народ дуже розумний, але це нам може бути не дуже корисним». На Вкраїні добре жити, мед і вино пити (М. Номис); Нема на світі України, немає другого Дніпра (приказка); Зажурилась Україна, що нігде прожити: гей витоптала орда кіньми маленькії діти (пісня); Поставили Морозенка на Савур-могилу: — Тепер дивись, Морозенку, на свою Вкраїну! Вся ти єси, Україно, славою покрита, Тяжким горем, та сльозами, та кров’ю полита! (пісня); Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля (П. Чубинський); Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине; От де, люде, наша слава, Слава України (Т. Шевченко);

2) (з малої літери) країна, край; див. ще уді́л, усо́биця. Прибудь, прибудь, мій миленький з україн далеких (пісня); Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак походжає (пісня); Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає (пісня); Ой буде нас [вдовиних дітей], нене, по горах, по долинах, Ой буде нас, нене, по всіх українах (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 610-611.