уді́л — у Київській Русі — князівське володіння (звідси — уді́льний князь); після об’єднавчих зусиль князя Володимира Великого, а згодом Ярослава Мудрого Україна в XI ст. остаточно поділилася на уділи (кожному своя «доля», або частка, можливо, за цією аналогією й украї́на, кожному свій «край»), які дедалі більше дрібнилися: див. ще усо́биця.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 610.