усо́биця = міжусо́биця — незлагода, внутрішній розбрат, війна між якими-небудь суспільними групами або особами в державі (перев. у феодальній); у Київській Русі — це незгоди між удільними князями, що послаблювали державу і поступово призвели до її розпаду; усо́биця, уді́л, украї́на — слова, близькі за структурою і первинним значенням — «кожний за себе, кожний за свою долю (частку), кожний за свій край (землю)».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 613.