те́мрява = темнота́ = тьма — відсутність світла, освітлення; пітьма; у переносному розумінні — щось незрозуміле, невідоме; також відсталість, некультурність, неписьменність; з темрявою пов’язують розгул нечистої сили (звідси те́мні си́ли), тому пітьма навіює страх, небезпеку; темнота призводить до різних неприємних ситуацій, тому кажуть: «Темно, хоч падай», «Темно, хоч око виколи», «Темно, хоч татарву вези»; темрява бореться зі світлом, одне приходить на зміну іншому («Темрява перед світлом мусить уступити»); за Біблією, при створенні світу Бог спочатку створив небо та землю, а потім «відділив світло від темряви», — «І Бог назвав світло: «День», а темряву назвав: «Ніч»; дев’ята кара Господня — це темрява: «І сказав Господь до Мойсея: «Простягни свою руку до неба, — і станеться темрява на єгипетській землі, і нехай буде темрява, щоб відчули її»; не випадково народ каже: «Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться»; у народній загадці темнота — вовк; див. ще Світови́д2. Розкинеш темряву — і ніч настане (П. Куліш); А що мені даси, як я виведу тебе із цієї темноти? (казка); А безрозумна темнота до Дніпра прожогом рине (П. Куліш); у сполученні: тьма-те́мрява, тьма-тьму­́ща — безліч, сила-силенна. Там він бачив, крий Боже, яку тьму-темряву всякої, превсякої птиці (О. Стороженко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 591.