се́рпень — восьмий місяць календарного року; третій місяць літа; здавна вважався вінцем року (адже тривалий час був його останнім місяцем); відповідальний час збирання врожаю, а також закінчення жнив, тому казали: «Один серпневий день рік годує»; напружений час хліборобської праці, — «серпень втоми не знає — все збирає, припасає…», «як у серпні дбаєм — так зимою маєм»; у цей місяць зазвичай справляють свято останнього снопа обжи́нки (див.); з місяцем пов’язано багато народних прикмет, — «грозовий серпень — на довгу й теплу осінь», «якщо в серпні з’явиться жовте листя на деревах — на ранню осінь», «у серпні полетіли на південь журавлі — ранньою буде зима», «якщо в серпні багато павутиння — на довготривалу й гожу осінь»; народні назви місяця — ки́вень (від того, що тварини від надокучливих комах кивають головою), хлібосо́л, жни́вець, горо́дник, спа́сівець, зорни́чник; серпень нагадує людям, що літо «вибриком пробігло, немов нагадало: у зими великий рот». У серпні спина мліє, а зерно гріє (приказка); У серпні хліборобутри роботи: косити, орати й сіяти (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 535-536.