Про УКРЛІТ.ORG

світ

світ

1) земна куля, Земля з усім, що на ній є; також Всесвіт; услід за греками космогонія наших предків переповнена легендами; світ чотирикутний і плаский, по­дібний до хати, в якій звід — Не­беса (Боже Царство); Землю з усіх боків оточує океан; світ сотворено за шість днів, а Сонце — це розпечений круг (коло), що постав з не­буття четвертого дня світотвору; воно освітлює світ удень, а Мі­сяць — уночі; за народними віру­ваннями, земля покоїться на трьох китах; коли ці кити рухаються, бу­ває землетрус; усе в світі для дав­ньої людини було живе — і небесні світила, і дерева, і квіти, і річки, і каміння, і вітри; все народжується і помирає, як людина; відгомоном цього є персоніфікація, уосібнення, символізація, олюднення в мо­ві всього живого і неживого; для давньої людини це була не просто атмосфера, а релігійна правда (на­приклад, анімістичний світогляд автора постає зі сторінок «Слова о полку Ігоревім»); відгомоном пер­вісного світосприймання є тради­ційні епітети — Бо́жий світ, бі́лий світ, близьки́й світ, дале́кий (не­близьки́й) світ, грі́шний світ, а також уявлення про =(цей (сей) світ)= (див.) і той =((потойбі́чний) світ)= (див.), пов’язані з життям і смертю; під світом людина часто розуміє оточення — суспільство, людей, серед яких вона живе, довкілляблизьке й далеке, тому каже: «Світ великий!» або «Світ великий, було б здоров’я!» (тобто жити й працю­вати скрізь можна, де живуть лю­ди); маючи на увазі всесвіт, земну кулю, проклинають: «Щоб ти пі­шов круг світа!». Така благодать, що й світа Божого не видать (при­казка);

2) час перед сходом сонця; світанок (звідси благословля́тися на світ, до са́мого бі́лого сві́ту, удо́світа, займа́тися на світ, чи світ чи зоря́, ні світ ні зоря): саме це значення, пов’язане із світанковою порою, а отже зі сходом сонця, вкладене у вислови Бо́же-сві́те!, Го́споди-сві́те як вияви подиву, ра­дості, обурення тощо, а також світ мої́х оче́й!, мій сві́те бі́лий! як пест­ливі звертання до дорогої людини;

3) (з великої літери) див. Світови́д 1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 527-528.

вгору