свиня́ = свиня́ка (зменшено-пестливі — сви́нка, сви́ночка, свиня́чка) —
1) парнокопитний ссавець, свійський вид якого розводять для одержання м’яса, сала, щетини, шкіри; самка кнура; символ родючості й достатку; здавна поважалася в народі (див. вепр); згодом свиня стала нечистою твариною, оскільки асоціюється з брудом, болотом, всякою нечистю (можливо, звідси вислів підклада́ти (підставля́ти) свиню́, тобто «діяти підступно щодо когось»; спочатку — «насилати її на когось як нечисту силу»); на ній їздять або перевертаються в неї (про це пише і Початковий літопис 1074 p.); у народній уяві тварина символізує нерозбірливість, а то й нерозум (звідси — «знав добре Біг, що не дав свині ріг»); колії свиней споконвіку вміти гадати на нутрощях тварини; це стало давньою традицією, що свідчить про те, що свиня колись була жертовною твариною; об’єкт традиційних порівнянь, звичайно негативних, передусім іронічних, що стало основою для сталих висловів на зразок: велича́ється, як свиня́ в дощ —поводиться зверхньо, зарозуміло, хвалькувато, не маючи для цього жодних підстав; зна́ється, як свиня́ на пе́рці — виявляє цілковите незнання якої-небудь справи; приста́ло, як свині́ в дощ (як свині́ нари́тник) — про щось таке, що не пасує, не личить кому-небудь; схо́жий, як свиня́ на коня́ — зовсім не схожий; як свиня́ в дощ— брудний, неохайний; зневажливим ставленням до тварини пронизані й народні афоризми: «Дай свині роги — людей поколе», «Коли б свині роги, то б усіх поколола» (іронічно — про напасливого, захланного, такого, що міг би вжити свою владу, становище на шкоду іншим, та такої влади йому не дано); «Загордилася свиня, що об попів пліт чухалась»; «З свинячим писком та в пшеничне тісто» (про влізливого, безсоромного, що пхається між чесних людей); «Не дано свині на небо глянути» (про того, хто пнеться вгору, прагне посісти становище, якого не заслуговує); «Посади свиню за стіл, вона й ноги на стіл», «Пусти свиню під стіл, а вона лізе за стіл» (про нахабу); про нечемну людину ще — «Свиню чеши і мий, а вона все в болото лізе», «Свиня рилом волікла і добридень не рекла»; про зарозумілу людину — «Якби не я та не попова свиня, то не було б світу»; поведінку свині переносять на поведінку людей: «Свині тільки рило просунути, а там і сама пролізе»; «Унадилась свиня в город»; «Свиня не з’їсть, не покачавшись»; «Свиня і в піску грязюку знайде»; про неповнолітнього, малодосвідченого кажуть: «Треба йому ще сім літ свиней пасти»; на фамільярність відповідають: «Я з тобою свиней не пас»; у народі помічено — «якщо свиня несе в хлів солому, дощ буде». Свиню святи, а вона в грязюку лізе (прислів’я); Раніше одну свиню годували, а тепер з поросятами (прислів’я); Людям свято — свині смерть (приказка);
2) тільки свиня́ — рід гри в карти;
3) тільки сви́нка = кльок — рід народної гри, під час якої намагаються загнати палицею дерев’яну кульку в ямку (ямки), а також сама кулька, призначена для цієї гри.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 526-257.