пі́вень = ко́гут —

1) (зменшено-пестливе — півник; також молодий півень) = кур — свійський птах з червоним іребенем на голові, пишним хвостом і шпорами на ногах; самець курки; чарівна птиця бога Сонця; залежно від кольору оперення символом Сонця і жи­во́го вогню́ є білий півень, чор­ний — символ ночі, смерті, під­земного царства та його вогню: сі­рий — досвітку, червоний — ран­кової зорі; жертовна птиця (ще за часів Святослава після поховання загиблих побратимів занурювали живих півнів у хвилі річки); в українській народній символіці пі­вень виступає передусім символом світла і сонця, прихід яких спові­щає; у відомій загадці «сидить пі­вень на вербі, спустив коси до зем­лі» півень — це сонце; серед півнів деякі виділяються своєю силою й непереможністю; їх називають пів­ня́ми-ца́риками; нечистий ніколи не займе того двору, де є такий пі­вень; його брали в дорогу чумаки; дуже поширеними були ворожіння з півнем; його вносили в хату, і за поведінкою вгадували, яким буде наречений: п’є воду півень — на­речений буде пияком, заглядає в дзеркало — волоцюга, заб’ється в куток — безлюдько, махає крила­ми — розбишака; за народними прикметами — «якщо півень спі­ває на порозі — будуть гості»; «як­що співає, ідучи на сідало, то на зміну погоди»; про півня-когута говорять як про символ господар­ства: «Кожний когут сміливий на своїм смітті»; «Два когути на однім подвір’ї, як дві господині, ніколи не погодяться»; за повір’ями, до­помагає людині проти злої сили, особливо опівночі, коли співають другі півні («Мала вродитися сата­на, та півні заспівали»); нечиста сила в цей час мусить кидати цей світ; бояться нічних півнів і мерці-упирі (див. упи́р); півень прикра­шає обійстя і хату («Без когута — хата глуха»); червоний півень сим­волізує підпал, пожежу (звідси пус­ка́ти черво́ного пі́вня); невчасний спів півня — на зміну погоди, — «буде зміна надворі, бо кури піють» (це як про півня-кура, так і про курок). Усі кури на сідалі, пі­вень на порозі (А. Метлинський);

2) пі́вні [пе́рші, дру́гі, тре́ті] — час уночі, який здавна визначали за співом півнів (перші півні — при­близно о десятій годині вечора проганяють злих духів; другі — опівночі проганяють мерців; тре­ті—о другій годині ночі проганя­ють відьом і злих ворожбитів);

3) морськи́й пі́вень — казкова тва­рина в морі з риб’ячою лускою; та­кож риба з великими яскравими плавниками, схожими на крила;

4) Пі́вник — персонаж народної казки «Котик і Півник».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 451-452.