пу́га — прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким пога­няють, лякаючи, тварин (у наро­ді — пужа́ють); баті́г (див.);атри­бут святого Іллі в народних піснях, його магічна палиця: «Ходить Ілля на Василя, носить пугу житяну, Куди махне, жито росте. Жито-пшениця, всяка пашниця»; ця са­ма пуга іноді опиняється в руках самого Василя; можливо, це по­в’язано з посівалками, що припа­дають на Святого Василя. Милого друга мила й пуга (М. Номис); Ти змалку так любив мене, як пугу пес (Є. Гребінка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 489.