почи́нок (зменшене — почи́ночок) —

1) пряжа, намотана на ве­ретено або кількість цієї пряжі, знятої з веретена. Сюди смик, тудисмик — мій починок, як бик (М. Но­мис); Приходять |дід і баба] додо­му, аж у них і вареники зварені, і починочок стоїть на віконці (каз­ка);

2) = почи́н — початок якоїсь справи, перший крок до її вико­нання; кажуть: «Дай добре добрий початок!»; не радили кидатися пер­шим купувальником; важливим було ворожіння на початку якоїсь справи; магічним був почин Ново­го року або період Різдвяних свят; див. ще Нови́й рік, новосі́лля.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 476.