пого́да— стан атмосфери (хмар­ність, вологість, опади, температу­ра повітря і т. ін.) у певному місці, в певний час; також спокійний стан атмосфери на відміну від не­годи (атмосферних опадів, силь­ного вітру, низької хмарності тощо); здавна поширені гадання про погоду (див. гада́ння); дуже часто провіщає ту чи іншу погоду пове­дінка птахів і тварин, — «ворони надуваються — на мороз»; «гусак ховає носа — на холод»; у «Люборацьких» А. Свидницького: «Знать, на вітерець збиралось, бо свиня попала шлею в зуби й почала тормосить»; кажуть ще: «Надувся, як кулик на вітер»; погодні прикмети пов’язані також з різними природ­ними впливами та ознаками, — «цукор зволожується — на него­ду», «очі злипаються, позіхається — на негоду», «після тривалої погоди чекай затяжної негоди», «похолодання після дощу — пого­да незабаром поліпшиться»; див. ще відповідні статті про реалії жи­вої та неживої природи у цьому словнику.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 460-461.