обру́с = стільни́к —

1) (зменше­не — обрусо́к) спочатку хустка, шматок полотна, рушник, тепер — скатерка, настільник; див. скатерти́на. Біліють обруси стягою, гра скло веселкою на них (М. Старицький); Нехай застилає тісовії столи, нехай застилає кружчатії обруси (М. Максимович);

2) старовинне біле вкриття голови заміжньої жін­ки в лемків, в Галичині та на Во­лині; схожий на намітку, але ко­ротший та ширший.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 408.