оборі́г —
1) повітка на чотирьох стовпах для зберігання сіна, збіжжя і т. ін.; також сіно (стіжок сіна), що зберігається під такою повіткою. Ой лишу я косу в стозі, граблі в оборозі (Я. Головацький); Як жито в оборозі, то надія в Бозі (М. Номис); Штефан у лісі вичистив таке поле, що три обороги сіна можна на чімнакосити (казка);
2) ходи́ти оборо́га — народна святечна гра (на Великдень); усередині церковної огорожі четверо осіб беруться одне за одного руками, а двоє стоять у них на плечах і так ходять; див. ще ве́жа 2, дзвіни́ця 2.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 406.