нісені́тниця — щось безглузде, нерозумне, без усякого змісту; дурниця (звідси вислів «плести (верзти, городити) нісенітниці» — говорити беззмістовні речі; ка­жуть: «Говори, говори нісенітни­цю!»); народ використовує цю можливість для творення жартів­ливих висловів-примовок (найчас­тіше з приводу сказаного безглуз­дя), наприклад: «Аж на небі чути, як мухи кашляють», «Буває, що й ведмідь літає (що й муха чхає)», «Грім рака вбив», «На догад, Гри­цю, Василем діло», «Сало здір по­кусало», «Химині кури, Мотрині яйця»; багато примовок цього ти­пу мають внутрішнє римування: «Хапало в хапиці, хапиця — по пи­ці», «Торох, роди, Боже, горох», «Стень-телень, я ваш надовбень»; див. ще каламбу́р.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 399.