напува́ти коня́ — у народних піс­нях символічний образ любовного задоволення, бажання кохання: «Дівчино моя, напій же коня! — Не напою, бо ся бою, бо щем не твоя»; давати пити чужому чолові­кові — значить зраджувати свого; Т. Шевченко використав цей об­раз у поемі «Великий льох», де дів­чина напуває коня Петра І, що вертався з-під Полтави, де загину­ла воля України; за вияв любові (хоч і вимушений) до ката України душа її тяжко карається — її не впускають до раю; див. ще кінь.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 385.