мі́сяць (зменшено-пестливі — місяче́нько, мі́сячко, мі́сячок) —
1) (з великої та малої літери) найближче до Землі небесне тіло, світи́ло (див.), супутник Землі, що світить відображеним сонячним світлом; народна уява місяць у загадці зображує так: «Над бабиною хатою стоїть байда хліба, собаки гавкають, не можуть дістати»; а місяць у хмарах загадково-символізовано виглядає так: «їхав чумак та й став, бо волів потеряв»; здавна об’єкт релігійного поклоніння (як сонце і зорі), тому кажуть: «Гарно і при місяці, коли сонця немає», «Місяць — отець, звізда — матка, сонце — їх дитятко»; до місяця звертаються у замовляннях: «Тобі, Місяцю, сповні, мені на здоров’я, тобі, Місяцю, насвітитися, мені по світу надивитися, добре находитися»; якщо вперше побачиш молодий місяць, перехрестись, — щоб щастило; з цим словом-поняттям пов’язані традиційні епітети: світлий, ясен, Божий, повен, щербатий, рогатий у народі його називали «нічним Божим оком», «козацьким (бурлацьким, котячим) сонцем», бо «світить місяць, та не гріє», «від місяця не зріє пшениця», «і місяць світить, коли сонця немає»; і все ж його з сонцем не порівняєш, — «світило б сонце, а місяць не зігріє»; місяць і вечорова зоря — символи молодого і молодої; здавна об’єкт легенд, зокрема про двох братів-ворогів (за християнською легендою, Каїна та Авеля), тому гори й долини, які бачимо на Місяці у вигляді плям, — це нібито два брати-вороги, один з яких тримає іншого мертвим на вилах; традиційний народнопісенний образ, уособлення коханого або ж його вірного супутника, що осяває дорогу до чи від милої: «Ой не світи, місяченьку, не світи нікому, Тільки світи миленькому, як іде додому»; у весільному обряді молодого називають мі́сяцем; з місяцем здавна пов’язують розвиток рослин і стан здоров’я людей, їхню фізичну красу («Молодик-гвоздик, тобі роги красні, мені очі ясні!», «Місяцеві на підповня, нам на здоров’я»; за віруваннями, по́вний мі́сяць впливає на людину, якщо прямо світить, коли та спить; вона може стати «місячною людиною», сновидою; червоний місяць символізує біду. Із-за хмари, з-за байраків місяць виглядає (П. Куліш); Ой місяцю-місяцю! Світиш, та не грієш: даремне в Бога хліб їси (М. Номис); Не видно було місячка, спали й зірки (Є. Гребінка); у сполученнях: мі́сяць-недобі́р — неповний місяць. Ой місяцю-недобору, зайди за комору (П. Чубинський); молоди́й (щерба́тий) мі́сяць — фаза Місяця, коли з Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска; місяць-молодик називали ще Нівом; по́вний мі́сяць — фаза Місяця, коли з Землі видно весь його освітлений Сонцем диск;
2) проміжок часу, протягом якого це небесне тіло обертається навколо Землі (від 28 до 31 доби); проміжки часу (від 28 до 31 доби), на які поділяють рік у сучасному календарі, не узгоджені з фазами цього небесного тіла. Я ж місяці і дні лічу журбою (П. Куліш);
3) медо́вий мі́сяць див. медо́вий;
4) мі́сяць-черне́ць — за народним визначенням — календарний місяць з 30 днів, перше й останнє число якого припадуть на піст, або місяць (світило), перша й остання чверть якого припадуть на піст. Як прийде місяць-чернець, то буде й світові кінець (І. Манжура);
5) моско́вський мі́сяць — надовго відкладений, тривалий у часі обіцяний термін, протягом якого щось виконується;
6) рід народної дитячої гри.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 368-370.