молоди́ця (зменшене — молоди́чка) =моло́дка — молода, заміжня жінка; уособлення молодості, краси, тому кажуть: «Гарна молодиця, хоч води напийся»; «Де красна молодиця, там ясна світлиця»; «Як гарна молодиця, то гарно й подивиться»; оскільки виходили заміж перев. на М’ясни́ці (див.), то, звертаючись до дівчат, кажуть: «Ой дівчата, приходять М’ясниці, як нас візьмуть красні хлопці, будем молодиці»; жартують: «Сам чорт не пізна, яка з діви вийде молодиця». Коли хочеш з доні молодиці, то держи в їжових рукавицях (М. Номис); Гарна дівицею, гарна й молодицею (приказка); Слизько — до молодиці близько (приказка); Уже б тая молодичка насіяла-нарубала (приказка); Як була я молодиця, цілували хлопці в лиця, а тепер стара я стала, не цілують,хоч би й раза! (М. Номис); Ґандзя рибка, Ґандзя птичка, Ґандзя и,яця-молодичка (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 374.