мали́на —

1) (зменшено-пестли­ві — мали́нка, мали́нонька, мали́ночка) багаторічна чагарникова ягідна рослина з кисло-солодки­ми запашними ягодами, звичайно темно-червоного кольору; також ягоди» цієї рослини; малина симво­лізує дівочість, молодість («уста малинові»), взагалі солодке, при­вабливе («Молода — як ягода: чер­вона, як калина, солодка, як мали­на»; «Вища гора від калини, Кра­ща дівка від малини, — Бо малину кавки їдять, А дівчину хлопці люб­лять»); у піснях малина часто по­єднується з калиною на означення дівчини чи молодиці («Вже ся Ма­рися наперед збирає… Калинко-малинко, червона ягідко»); мали­нова корогва фігурує у весільній обрядовості; поряд зі своєю сест­рою — калиною — виступає пер­сонажем народних замовлянь; ма­линова кольорова символіка ха­рактерна також для козацьких прапорів і корогов. Під горою ма­лина (П. Чубинський);

2) у весіль­ному обряді — червоний (малино­вий) прапор на воротах весільного двору як такого або як свідчення дошлюбної незайманості молодої; див. ще корогва́ 3.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.