Про УКРЛІТ.ORG

корогва

корогва́ = хоругва́

1) (зменше­но-пестливі — корого́вка, корого́вця) = корого́в = хоруго́в — бойовий військовий прапор; символ солі­дарності певної суспільної групи; кияни писали князеві Ігорю (1146): «Ти наш князь, не хочемо бути якимсь дідичним володінням Ольговичів: як побачимо твою корогву, то й ми зараз до тебе»; у «Слові о полку Ігоревім» бачимо «червоний стяг, білу хорухов»; за козацьких часів було три типи ко­рогов: гетьманська, або військо­ва, — «перший прапор, який зав­жди носили перед гетьманом», корогва полкова, корогва сотенна; у сполученні: корогва́ хреща́та — ко­рогва з хрестом, у П. Куліша: «У запорожців на білих корогвах тіль­ки червоні хрести, а в городових — орли і всяке малювання з золо­том»; у «Думі про Самійла Кішку» згадують «червоні хрещаті давні корогви». Із-за гори козацькі корог­ви видко (дума); Тут скілька сотень одлічили Аркадських жвавих паруб­ків. І в ратники їх назначили; Дали їм в сотники панів. Дали значки їм з хоругвою, Бунчук і бубни з булавою (І. Котляревський); Над річкою, над Дніпром короговка в’ється (піс­ня); Ой військо йде, короговці ма­ють (пісня);

2) (зменшено-пест­ливі корого́вка, коро́говця) = ко­рого́в = хоруго́в — прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) з зображенням Христа або інших святих, яке використовують у церковних обрядах, несуть під час хресного ходу тощо. Поміж во­зами попи з кропилами пішли, За ни­ми корогви несли (Т. Шевченко); у сполученні: корогва́ церко́вна — ко­рогва з посвяченим образом. А в нашій церковці три короговці, а в тих короговцях три зірочки ясні (пісня); Назад наші з корогвами, бо чорт має мерця (І. Франко);

3) тільки корогва́ — у старовинно­му весільному обряді — шматок червоної тканини, вирішуваний уранці після шлюбної ночі як сим­вол дотриманого дошлюбного ді­воцтва; весільний прапор; нагадує корогву того військового підрозді­лу, що в давнину вирушав на здо­бування «княгині» своєму «князе­ві», тому весільна корогва вже фі­гурує у весільному поїзді, а потім після комори (див).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 307-308.

вгору