лій — жир рогатої худоби та овець, що вживається в їжу; у ста­ровину використовувався для осві­тлення житла; див. кагане́ць 1. Ні се лій, ні се масло (М. Номис); Шкода й лою на лемішку (М. Номис); фразеологізм: лій топи́ти з кого: а) за міфологічними та релігійни­ми уявленнями — у пеклі під­жарювати на вогні; б) мордувати кого-небудь, знущатися з когось. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, а з їх [батьків], бувало, й лій топили (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 337.