лю́тий — другий календарний місяць року; у народі називають ще бокогрі́єм, снігові́єм, скаже́ним (казали: «Лютий корові вдень бік нагріє, а вночі ріг зіб’є»); останній місяць зими; з місяцем пов’язують зустріч зими з весною на Стрі́тення (див.): «В лютому зима з весною вперше зустрічаються»; про перші ознаки близької весни кажуть: «Лютий лютує, та весні дорогу го­тує», «Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур»; з місяцем по­в’язані деякі народні прикмети, — «в лютім сонце іде на літо, а зима на мороз», «коли мороз в лютім остро тримається, тоді вже недовга зима», «якщо вітер гострий в лю­тому віє, то рільники мають на­дію». Січню морози, а лютому хур­товини (приказка); Лютий — місяць вітрів і кривих шляхів (припо­відка); Лютий воду відпускає, а березень підбирає (приказка); Спи­тає лютий, чи взутий (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 346.