личаки́ (одн. лича́к) = ла́пті (одн. ла́поть) — плетене з лика або ін­шого матеріалу старовинне селян­ське взуття, яке носили з онучами, прив’язаними до ноги мотузками; постоли́ (див.); символ бідності, злиднів, тому бідняків також нази­вали личаками (див. «Чорна рада» П. Куліша); у порівнянні з чобо­том лапоть уособлює низький со­ціальний стан: «Як маєш кланяти­ся лаптю, то лучче поклонись чо­боту» (хоч це порівняння може бу­ти пов’язане з тим, що лапті були більш характерними для росій­ського селянського побуту, пop.: «Ламається, як московський ла­поть»). А постіл личака да й попе­реджав: ой коли ти постіл, то ізза­ду постій, ой коли ти личак, то по­переду гоп-цак (приповідка); Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 336-337.