постоли́ (одн. пості́л; зменшено-пестливе — постоля́та) —

1) м’яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, при­в’язуючи їх до ніг мотузками (во­локами); ознака бідності, злиднів, тому вислів в постоли́ обу́ти озна­чає «довести до злиднів»; зістав­лення з чоботом символізує соці­альну нерівність, кажуть: «Як ко­ритися постолу, лучче просить чо­бота». Куди вбрався на стіл з постолами? (приказка); Ляпає язи­ком, як постолом (приказка); Коли порву постолята, другі собі куплю (коломийка);

2) також личаки (з лика, лози, верби); див. личаки́. На козакові постоли в’язові (В. Анто­нович і М. Драгоманов); Нахилилася під стіл, найшла чобіт і постіл; слава Богу, що найшла, убулася та й пішла (П. Чубинський); Посто­лом добро возять (носять) (тради­ційна кінцівка народної казки).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 473-474.