ла́стівка (зменшено-пестливі — ла́стівочка, ла́стівонька, ластовеня́ = ластів’я́ — пташа ластівки; зменшено-пестливі — ластове­ня́тко, ластів’я́тко) —

1) перелітний птах ряду горобцевих з вузькими гострими крилами, стрімкий у льоті; «чиста» пташка, провісниця весни, пробудження, відродження («Прилетіла ластівонька, сіла собі край віконця, Стала собі щебета­ти, Господаря викликати: — Вий­ди, вийди, господарю, Подивися на кошару, Чи всі вівці покоти­лись, Чи ягнички породились»); закликаючи весну, дітки вибігали на пагорби, приказували: «Летіть, соловейки, на нашу земельку, спі­шіть, ластівоньки, пасти корівонь­ки, летіть, сизокрилі, — ви всі нам милі»; своїм щебетанням під стріхою сповіщає господарям, що в господарстві трапилося доброго (корова отелилася, кобила ожере­билася, рій пороївся), — як Божу милість, господареву радість; з цим птахом пов’язаний ряд народ­них повір’їв і прикмет; оселю­ючись на хаті, птахи приносять їй щастя; взагалі скрізь, де ластівка покладе собі кубельце, там буде добро; застерігають: «Не руйнуй ластівчиного гнізда, бо хату спа­лить» або пророкують: «Ластівка б’ється об вікно — буде звістка (будуть гості)»; ластівка, яка влітає в хату, віщує смерть; її невільно брати до рук, а хто візьме, того об­сяде ластови́ння (див.);на Семена ластівки ховаються по криницях; за християнською легендою, лас­тівка була при розп’ятті Христа і крала цвяхи, якими його хотіли прибити, тому Бог її шанує; у ве­сільних піснях ластівка символізує матір; у деяких народних піснях вона символ Божої Матері («Ой на Дунаєчку на бережку Там ласті­вочка да купалася, То не ластівоч­ка, то Божа Мати»), дівчини («В нашій стороні красні дівки, як ластівки»); птах символізує також дружину, сестру; з поведінкою ластівки пов’язують народні при­кмети про зміни в погоді, — «коли ластівки низько літають, буде дощ», «ластівки високо літають — на погоду»; з появою ластівок на­весні пов’язують пору польових робіт: «Ластівки прилетіли — час сіяти просо»; в народних прикме­тах ранні ластівки віщують щасли­вий рік; див. ще Явдо́хи день 1. Ластівки вилітають, годинку обіцяють (М. Номис); Ластівка день почи­нає, а соловей його кінчає (приказ­ка); Ластівка весну починає, осінь закликає (приказка); Да ластівочка да купалася, да на бережку да суши­лася! (П. Чубинський); Ліплять гнізда ластівки, ластівки-будівники. Подивіться, скільки хат для майбутніх ластів’ят! (Г. Бойко);

2) уживається як ласкава назва (особливо пестливі форми) дівчи­ни або жінки. Дівчино моя, переяслівко, поцілуй же мене, моя ластів­ко! (пісня); Прокинься, моя ласті­вочко (Т. Шевченко);

3) народна дитяча гра, яка полягає в тому, щоб улучити кількома палицями в підкинуту вгору іншим гравцем палицю, а також народна дівоча гра-хоровод, супроводжувана піснями.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 328-329.