кутя́ —
1) обрядова їжа — каша з ячмінних або пшеничних зерен, що готується і подається напередодні Різдва Христового і Водохреща; уживається звичайно із солодкою підливою з маку, горіхів і меду; страва дуже давня, відома багатьом народам і набула нині лише ритуального характеру; у давнину була жертовною їжею, своєрідним приносом за померлого; кутю вживають з узваром, бо воду пити на Святвечір не можна, пop. у І. Нечуя-Левицького «Причепа»: «Хто нап’ється на вечерю (кутю) води, той у жнива дуже хотітиме пити»; див. ще вече́ря 3. Передав куті меду (приказка — перебрав міру в чомусь); Стоїть кутя на покуті, а в запічку діти (Т. Шевченко); Кутя на покуття, узвар на базар (М. Номис);
2) Бага́та (Різдвя́на) кутя́ див. Бага́тий ве́чір;
3) див. Голо́дна кутя́;
4) = ко́ливо (див.). Поминальної куті з торішньої пшениці дві мисочки наварив (О. Ковінька).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 324.