коша́ра — загорода або хлів для овець, кіз; вівчарня; також хлів для великої рогатої худоби; див. ще пові́тка. Чужа кошара овець не напло­дить (М. Номис); Було собі Ягня, потішненьке таке, В кошарі не було такого (Л. Глібов). Розбив кошару, аби вовки з’їли отару (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 312.