кочерга́ (зменшене — кочере́ж­ка) —

1) = коцюба́ (див.); як про необхідну річ у домашньому гос­подарстві кажуть: «Без кочерги й ні приступу»; виносили на под­вір’я, коли гриміло або йшов град; магічне значення кочерги пояс­нюється близькістю до вогню й тим, що вона із заліза; все це по­силює її охоронну силу; Кочерга (коцюба) до печі хазяйка — вона своє діло зна, жар загріба (приказ­ка); У кочерги два кінці: один на те­бе, другий на мене (М. Номис); фразеологізми: ні Бо́гові сві́чка, ні чо́ртові кочерга́ (коцюба́) — ні до чого не придатна річ, справа тощо; ні на що невдатний хтось;

2) ко­че́рги — сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, ро­гач, дерев’яна лопата тощо); місце для них — кочере́жник.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 312.