кля́тва = клятьба́ — присягання, заприсягання, урочисте зв’язування себе якоюсь прися́гою (див.); з дохристиянських часів відома клятва на меч, тобто заприсягання мечем, який, цілуючи, кладуть поперед себе; див. ще божба́. Щоб мені волі не побачити… — поклявся він великою тюремною клятвою (С. Васильченко); Це була хвилина нерушимої клятьби, яку завжди у день вокняжіння давали людям своїм князі Русі (С. Скляренко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 292.