кле́чання (від клець — обрубок дерева, гілки) — відрубані молоді гілки з листям, якими на Клечаль­ний тиждень і Зелені свята при­крашають хату, двір; здавна вико­ристовують гілля клена, ясена, ли­пи, але не верби; дуже поважали тополю (див. Зелені свята), гада­ли на осику. Діждалися, уквітча­ли хату і любистком, і клечанням (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 290.