ка́ша —

1) (зменшено-пестливі — ка́шка, ка́шечка) страва з крупів,пшона, рису тощо, зварена на воді або молоці; борщ і каша — тради­ційні страви українців, тому ка­жуть: «Без каші обід сирота», «На­ша каша, а ваш борщ», «Каша — то мати наша», «Кому що, а мені каша», «За піччю сиди та їж»; як ритуальна страва виступала атри­бутом ворожіння та закликання до́лі (див.) (від старовинного обря­ду годування кашею Долі); кашу як обрядову страву варили в усі важливі календарні та родинні свята; у народному світосприй­манні виступає символом клопо­тів, турбот («Ото наварив каші!»; «Поганої каші наварив» — наро­бив лиха й клопоту; «Хто каші на­варив, мусить і з’їсти» — хто наро­бив лиха, мусить розібратися і в наслідках); віщими вважають і де­які прикмети, — якщо каша вилізе з горщика, то буде біда всій роди­ні; лихо віщує тріснутий горщик з кашею; не велике діло кашу вари­ти, але це треба робити вміючи, тому коли кажуть: «Так і дурень каші наварить», то мають на увазі, що діло хтось може й зробити, але клопотів потім не обберешся; тому шанували власну добру кашу, аби «не дати собі в кашу наплювати», тобто не дати себе образити, при­низити. Вари воду, вода й буде — а вкинь крупи, каша буде (М. Номис); фразеологія: завари́лася ка­́ша — про складну, клопітну, ча­сом неприємну справу; також про сварку, бійку або цілковите без­ладдя; ка́ші не зва́риш — не домо­вишся, не дійдеш згоди з ким-небудь; ка́ші про́сить — про подерте взуття, дірявий одяг (жартівливо); ма́ло ка́ші з’їв — про недосвідчену, не досить обізнану людину; скуш­тува́ти гарбузо́вої ка́ші — дістати відмову при сватанні, залицянні; на при́пічку ка́шу ї́сти — бути малолітнім, дитиною;

2) народна гра в м’яч;

3) п’ята фігура при грі в м’яч, що називається сті́нкою (див.);

4) бере́зова ка́ша (ка́шка) — різка для покарання; взагалі пока­рання (зі словами покуштува́ти, пої́сти, скуштува́ти, да́ти, почас­тува́ти та ін.), фразеологізми: да­́ти (вси́пати) бере́зової ка́ші — побити кого-небудь; перепа́сти бере­́зової ка́ші — про побої, зазнані від кого-небудь; скуштувати березової каші (кашки) — бути побитим; час­тува́ти бере́зовою ка́шею — бити кого-небудь. Як буде добре вчи­тись, то я їй і намисто, і серги, і перстень привезу, а як же ні, то привезу березової каші (Т. Шевчен­ко); Хведько не вчивсь і скоштував Березової кашки (П. Гулак-Артемовський); Крикнув — радцям каші Березової дать (П. Грабовський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 278-279.