каби́ця (зменшене — каби́чка) = пала́нка —
1) зроблена з каменю чи глини відкрита пічка в землі (в сінях, надворі чи в полі) для приготування їжі, пізніше — відкрита літня кухня (піч) у дворі або в садку. Онучі інші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць (І. Котляревський); Горить вогонь тихенько на кабиці (Т. Шевченко);
2) кругла або чотирикутна яма, в якій поміщається гончарна піч;
3) яма, де вміщують казан, під яким розкладають вогнище для варіння, топлення чого-небудь;
4) на Поліссі — димовідвідний мішечок із сіткою, під якою горів по́світ (див.)
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 265.