звізда́ — зірка (див. ще зо́рі); та­кож її зображення, яке носять ко­лядники в обрядових діях на Свят­вечір; таку звізду роблять з дерев’­яної обичайки і тоненьких доще­чок або промасленого паперу; декорують кольоровим папером, стрічками; має сім кутів, І людям в нужді помагаю, І їм на звіздах воро­жу (І. Котляревський); А он місяць на мене світив, а звізди хоч і так (М. Номис); Тільки звізду з неба не зніма (М. Номис) — про спритну, зарозумілу людину.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 240.