завива́йло = завива́ло = завива́н­ня —

1) біла намітка або взагалі серпанок, якими пов’язують наре­чену поверх очіпка. Ой білеє зави­вайло да вічнеє покривайло (пісня); Ой твій братець із віном іде і біле завивання у віні несе (А. Метлинський);

2) тільки завива́ння — характерний образ українського фольклору, зокрема веснянок; у веснянці про мак співають: «Мо­лодії молодиці, завивайте головиці, станьте в рід, тут буде мак!»; у веснянці про горошок: «Вийся, го­рошку, в три струмочки, а роди, Боже, в чотири, щоб тебе черви не точили»; ці пісні супроводяться відповідними імітаційними рухами, щоб викликати добре зростання тих чи інших рослин; образ-обряд розгортався у танкову обрядодію; ритуальною обрядодією є завивання вінків на Зелені свята й свято Іва­на Купала; див. ще гільце́ 1, ви́тися.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 230.