забо́ра —

1) на дніпровських по­рогах колись — ряд, гряда каменів, що прорізували русло поперек те­чії. Карпо добре знав всі пороги, всі забори, знав кожен камінь (І. Нечуй-Левицький);

2) (з великої лі­тери) див. порі́г 2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 230.