Про УКРЛІТ.ORG

дім

дім

1) (зменшено-пестливі — дімо́к, до́мик, домо́к, до́мичок, домо́чок) будинок для помешкання, саме помешкання, де живуть люди (див. ще ха́та); за народними віру­ваннями, дім та його забудування завжди підпадають під вплив злої сили, яка хоче пошкодити людині; але в домі за всім пильнує свій до­мови́к (див.) і не підпускає до нього нечистих з їхніми злими задумами; споконвіку волхви й відуни прога­няли нечисту силу від дому, бо ча­сом злий дух захоплює дім і не дає спокою мешканцям. Горе тому, в кого нема порядку в дому (приказ­ка); Згода дім будує, а незгода руй­нує (М. Номис); Дім на чотирьох ногах (приказка); Не пізно до свого дому і опівночі (приказка); Мав собі домочок і садок (Марко Вовчок); Домичок в неї біленький (П. Чубинський);

2) приміщення, люди, що в ньому живуть, та їхнє господар­ство. Свій дім — не ворог: коли при­йдеш, то прийме (приказка); В чу­жому домі будь привітливий, а не примітливий (приказка); Дім без господаря плаче (І. Франко);

3) Бо́­жий дім — стара народна назва церкви. Чужі, брате, сестри з Бо­жого дому йдуть (М. Максимо­вич); Дознався був владика, що слі­пий старець чинить у Божому домі одправу, — і заборонив (Марко Вов­чок);

4) жо́втий дім — стара народ­на назва лікарні для психічно хво­рих;

5) ви́їзд із до́му (див.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 189-190.

вгору