дя́дько (зменшено-пестливе — дя́дечко; дитячі — дя́дьо, дя́дя; при­кметник — дя́дьків) —

1) брат батька або матері; чоловік тітки; жартують: «Він такий мені родич, як чорт козі дядько», «То сестра! Вона мені така сестра, як чорт козі дядько»; будь-який чоловік серед­ніх літ; вовка в народі звали соба­́чим дя́дьком, а чорта — ли́сим дя́дь­ком. Дядько — не батько, а тіт­ка — не мати (М. Номис); Не на­вчив батько, не навчить і дядько (приказка); Є в тебе, доню моя, рід­ний дядько, Нехай тебе виряджає так, як батько (пісня);

2) дя́дькова ха́та див. ха́та 2;

3) Дя́дько-Ведмі́дь див. тоте́м.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 210.