дя́дина (пестливі — дя́динка, дя́диночка) —

1) дружина дядька; символ скупості, недоброзичливо­сті щодо зведеної рідні. Бодай чорт у дядька служив, а до дядини за платою ходив (М. Номис); Зріє вино­градина, не для тебе, дядино! (при­повідка); Пішов до дядини — наївся гов’ядини, пішов до тітки — вмо­тався в намітки (приповідка);

2) дя́дини див. Ро́зигри 1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 210.