домі́вка (зменшено-пестливі — домі́вонька, домі́вочка) — дім сто­совно того, хто в ньому мешкає, а також як місце проживання ко­гось; див. ще дім 1,2. Домівка — не ворог, коли не прийдеш, завжди при­йме (приказка); І заєць має домівку, хоч під кущем (приказка); Хліб по­ріс, прийшли жнива; Йде отаман по домівках, Жати хліба зазива (Я. Щоголев); Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла (А. Метлин­ський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 194.