держа́ва — апарат політичної влади в суспільстві, а також країна з таким політичним апаратом; на українських землях держава постала 862-го року за часів правління князів Аскольда й Діра; проте ще тривалий час трималися родові звичаї, князь був тільки військовим провідником та охоронцем родів, а справжню владу мали старшини в роді, що з часом перетворилися на княже боярство (див. віче); об’єднати Русь-Україну в одних руках удалося князеві Володимиру Великому (975 — 1015), а пізніше Ярославу Мудрому (1018 — 1054); по смерті останнього Україна остаточно поділилася на уділи (див.); дохристиянський світогляд культивував особисту волю (див.) і тим відкидав можливість сильного проводу; з нашестям монголо-татарів вироблення в Україні державницького світогляду припинилося аж до періоду Козаччини.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 178.